АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 8030 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Вдовенко В.О.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
суддів: Дашковської А.В.,
Коваленко А.І.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької оболасті від 15 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» (далі Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 11 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 32-12-08/0005-МК, згідно з яким, Банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 25 000 грн. зі сплатою 27 % річних та кінцевим терміном повернення до 08.04.2010 року.
Зобов'язання по наданню кредиту Банк виконав в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № КР 11020449 від 11.04.08 року, що також підтверджує отримання кредитних коштів позичальником ОСОБА_3
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки №32-12-08/0005-МК/П між Банком та ОСОБА_4
Згідно договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_3 у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) в розмірі та випадках передбачених кредитним договором. Але відповідачі не виконують належним чином умов кредитного договору і договору поруки, у встановлений кредитним договором строк кредит не повернули, відсотки за користування кредитом не сплатили.
Станом на 15.03.2010 року заборгованість за кредитним договором складає: прострочена заборгованість за кредитом 17 700, 65 грн, прострочена заборгованість по відсоткам 4 920, 07 грн., пеня 22 203, 24 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідачів на користь Банку солідарно 44 823, 96 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і судові витрати в сумі 568, 24 грн.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької оболасті від 15 липня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» 44 823, 96 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та 568, 24 грн. в рахунок відшкодування позивачу понесених судових витрат.
ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької оболасті від 15 липня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що 11.04.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 25 000 грн. зі сплатою 27 % річних та кінцевим терміном повернення до 18.04.2010 року.
На забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов’язався перед Банком солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірах та у випадках передбачених кредитним договором.
Вищезазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються.
Судом встановлено, що у 2009 році ОСОБА_3 не змогла належним чином виконувати умови кредитного договору у зв’язку з фінансовою кризою.
Останній раз ОСОБА_3 сплачувала кредит у серпні 2009 року.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 при розгляді справи в суді першої інстанції позовні вимоги визнала частково та не погодилась лише з сумою нарахованої пені.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ст. ст. 1054, 526 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив законність розрахунку позивачем пені за кредитним договором.
З таким доводом апеляційної скарги погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи.
В матеріалах справи є повний розрахунок заборгованості за кредитом, процентам та пені по кредитному договору від 11.04.2008 року (а.с. 14).
Не погоджуючись з розрахунком та сумою пені ОСОБА_3 не надала свого розрахунку пені ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, заперечуючи проти розміру нарахованої пені, ОСОБА_3 не надала суду доказів, які би спростовували розмір нарахованої позивачем пені за користування кредитом.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на приписи ст. 18 ЗУ „Про захист прав споживачів” не може бути прийнято до уваги, оскільки вищезазначена норма матеріального права регулює питання щодо визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 не зверталась до суду із позовом про визнання недійсними умов кредитного договору, який вона уклала з Банком 11.04.2008 року, зокрема, в тій частині договору, яка передбачає нарахування та виплату пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів, які би свідчили про порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування рішення з ухваленням нового рішення або для зміни рішення суду.
Крім того, вимога апелянта щодо повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції взагалі не передбачена нормами діючого ЦПК України.
Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 317, 318 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 липня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: