АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-9238/2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.
Суддя-доповідач Крилова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії – відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжі про визнання правочину недійсним, про тлумачення істотних умов договору,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії – відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжі про визнання правочину недійсним, про тлумачення істотних умов договору.
В позові зазначав, що згідно з п. 2.1 договору кредитування, укладеним між пьозивачем та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правонаступником якого є відповідач, банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 250000 доларів США. На теперішній час виник спір про валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання, оскільки, звернувшись у листопаді 2007 року до банківської установи, ОСОБА_3 бажав отримати кредит у гривні на виконання будівельних робіт з облаштування житла, між тим працівники банку запропонували йому отримати кредит у доларах США, які він прийняв як кошти у національній валюті, еквівалентні сумі, яка зазначена в заяві про видачу кредиту та квитанції про його отримання. Про те, що договір укладався у національній валюті, свідчать п. 1.2 договору відповідно до якого позичальник отримав кредит у формі кредитної лінії у національній валюті, п. 3.10 кредитного договору, згідно з яким позичальник доручає банку списувати кошти у національній валюті для погашення кредиту.
24.06.2008 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого позивач набуває право на користування кредитними коштами у межах мультивалютної кредитної лінії, тобто має можливість отримувати кредит у декількох видах валют, а саме: в доларах США та гривні. Зазначений договір був підписаний ним на неприйнятих для нього умовах, оскільки він закріплює надання кредиту у вигляді мультивалютної лінії, тоді як він вважав, що отримує кредитні кошти у гривні, а також підвищував процентну ставку, між тим під впливом тяжких для нього обставин, оскільки у разі його не підписання співробітники банку вимагали одночасно повернення кредитних коштів, він змушений був його укласти. З огляду на зазначене вважає, що оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним як такий, що вчинено під впливом тяжкої обставини та під впливом насильства. Крім того, зазначений договір підлягає визнанню недійсним ще й тому, що містить умови, які є незаконними, в частині надання та повернення кредиту в іноземній валюті, оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства грошове зобов’язання виражається у гривнях які є єдиним законним засобом платежу в Україні. Щодо договору кредитування від 22.11.2007 року, то через призму договору про внесення до нього змін його двозначний зміст дозволяє відповідачу покладати на нього всі ризики знецінення національної валюти.
Посилаючись на зазначені обставині просив суд визнати недійсним договір про внесення змін до договору кредитування від 22.11.2007 року, ухвалити рішення про тлумачення істотних умов договору, відповідно до якого кредитний договір між сторонами укладений в національній валюті України на умовах, визначених договором.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2010 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у банківській установі кредит. Кредит надавався шляхом відкриття кредитної лінії з визначенням максимальної суми у доларах США. 24 червня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого позивач набуває право на користування кредитними коштами у межах мультивалютної кредитної лінії , тобто має можливість отримувати кредитні кошти у будь-якій валюті у тому числі у доларах США. Грошові кошти були отримані ним у доларах США.
Договір сторонами було укладено добровільно без ознак суперечності закону або моральним засадам суспільства.
Зазначаючи про вчинення насильства, яке спонукало його укласти договір на вкрай невигідних умовах, позивач разом з тим не надає переконливих доводів, які б підтверджували факт вчиненого стосовно нього насильства, примусу, або інших протиправних дій.
Суд першої інстанції правильно виходив того, що положеннями ст. 627 ЦК передбачено право на вільне укладення договору на визначених сторонами умовах, та зазначив, що з урахуванням фактичних обставин справи, які свідчать про свободу у волевиявлення та обопільну згоду на укладення договору, підстав для визнання договору недійсним немає.
Належна оцінка в рішенні суду надана і доводам позивача щодо незаконності використання у договірних відносинах іноземної валюти. Зокрема, суд правильно виходив з того, що «Правила використання готівкової іноземної валюти на території України», затв. Пост. НБУ від 30.5.2007 р. не містять заборони використання іноземної валюти для цих правовідносин.
Щодо тлумачення змісту правочину, то суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що відповідно до змісту ст. 213 ЦПК таке тлумачення здійснюється у разі незрозумілості умов укладеного сторонами правочину. Вільне волевиявлення сторін, зрозумілість змісту укладеного сторонами договору, детальне визначення у договорі термінів, предмету, умов та змісту договору не дають підстави для неоднозначного їх розуміння а отже не потребують тлумачення.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :