АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 6789 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Чорненко Л.І.
Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 22” листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів: Дашковської А.В.
Осоцький І.І.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «13» липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди .
В позові зазначала, що з 2006 року вона є власником корови чорно-рябої датської породи на ім’я Христина, робочий номер 2007, ідентифікаційний номер UA НОМЕР_1. Випас череди здійснюється по черзі власниками корів.
20.10.2009 року корів випасав ОСОБА_4 Увечері цього ж дня, коли відповідач пригнав корів додому в село, її корова мала ознаки тяжкого захворювання. Вона викликала лікаря-ветеринара ОСОБА_5, який намагався вжити заходів щодо лікування корови, але його зусилля виявилися марними і корова загинула.
Згідно з актом розтину трупу тварини від 21.10.2009 року її загибель настала внаслідок того, що вона вживала легкобродячу траву, що призвело до газоутворення та подальшої асфіксії, через те, що корова вжила недозволений корм через недогляд відповідача. Внаслідок халатної поведінки відповідача їй була заподіяна також моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях.
З огляду на вищевикладене, просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь майнову шкоду в розмірі 8000 грн. та 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від «13» липня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи зі змісту ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності договірних відносин між сторонами та недоведеністю позивачем обставин справи щодо випасу корів.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, а ці обставини сторонами не оспорюються, що громадська череда великої рогатої худоби мешканців с. Сергіївка Вільнянського району Запорізької області випасається на угіддях Вербівської сільської ради по черзі, за домовленістю між мешканцями села. Відповідно до черги, випас громадської череди 20 жовтня 2009 року повинен був здійснюватися ОСОБА_4.
Тобто, відповідач ОСОБА_4 взяв на себе обов'язок по випасу громадської череди, який сам по собі включає і обов'язок по збереженню великої рогатої худоби, яка була передана йому власником - ОСОБА_3, на час її випасу, що було підтверджено в судовому засіданні у суді першої інстанції, в тому числі і поясненнями свідків. Ніхто із власників великої рогатої худоби, що випасалася в громадській череді, не заперечував проти випасу худоби пастухом ОСОБА_4, як і сам пастух. Фактично між жителями села та пастухом 20 жовтня 2009 року було укладено усний договір випасу корів.
Позивач ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1і і, як вбачається з паспорту великої рогатої худоби, серія АС №НОМЕР_2, виданого Державним підприємством «Агенство з ідентифікації реєстрації тварин», вона є власником корови чорно-рябої датської породи на ім’я Христина, робочий номер 2007, ідентифікаційний номер UA НОМЕР_1 (а. с. 9).
Серед зазначених корів, які 20 жовтня 2009 року випасались в громадській череді пастухом ОСОБА_4, була і корова позивача датської породи чорно-ряба на ім’я Христина .
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20 жовтня 2009 року позивачем ОСОБА_3 було вигнано до череди корову датської породи чорно-ряба на ім’я Христина , тобто фактично передача зазначеної корови до череди корів позивачем відбулась.
Проте суд першої інстанції не надав належну оцінку акту-підтвердженню, складеному депутатом Михайлівської сільської ради ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що ввечері 20 жовтня 2009 року, коли ОСОБА_4 повернув корів власникам, власниця корови на ім’я Христина ОСОБА_3 змушена була викликати ветфельдшера, оскільки корова захворіла. Ветфельдшер оглянув корову, не змог її врятувати, оскільки тварина отруїлася молодою травою через те, що корова вжила недозволений корм через недогляд відповідача (а.с.8).
Суд також не взяв до уваги той факт, що зі змісту акту розтину трупу тварини від 21.10.2009 року вбачається, що мало місце порушення в господарстві ветеринарно - зоотехнічних правил, а саме: череда знаходилась на випасі на території колишньої ферми по молодій відрослій траві, в результаті чого загибель корови датської породи чорно-рябої на ім’я Христина настала внаслідок того, що вона вживала легкобродячу траву, що призвело до газоутворення та подальшої асфіксії (а.с.7).
Заперечення відповідача ОСОБА_4 проти того, що всі інші корови не постраждали, хоча випасались усі разом, є безпідставними, оскільки, відповідно до суті угоди щодо випасу худоби пастухом, є невід'ємним і взяття ним на себе обов'язку щодо збереження та контролю за худобою на час випасу. Це майно (худоба) передається власником іншій особі і воно вибуває на певний термін з-під його володіння і фактичного зберігання і контролю. І цей обов'язок щодо зберігання майна переходить саме до пастухів на час випасу. Тому сам випас худоби особою, яка не є її власником, неможливий без обов'язку щодо її (худоби) збереження та контролю на час випасу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятого ним на себе обов'язку по випасу 20 жовтня 2009 року громадської череди та збереженню великої рогатої худоби на час її випасу, яка була передана йому власниками великої рогатої худоби, що призвело до загибелі корови позивача, відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний, в силу ст. 611 ЦК України, відшкодувати позивачу матеріальну шкоду (збитки) та моральну шкоду.
Відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи зі змісту: паспорту великої рогатої худоби серія АС № НОМЕР_2 (а.с.9), довідок, виданих ТОВ «Зоря» 27.07.2010 року за № 67 (а.с.79), Головним управлінням цін Головного управління статистики у Запорізькій області - 13.10.2010 року за №34-04/214 ( а.с.105), колегія суддів вважає доведеною заподіяну позивачу матеріальну шкоду в сумі 8000грн.
Внаслідок халатної поведінки відповідача ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у порядку ст.1167 ЦПК України, колегія суддів виходить з дійсних обставин справи та наслідків, що наступили і вважає за необхідне стягнути 800 грн. у відшкодування моральної шкоди позивачу, тим самим задовольнити позовні вимоги в цій частині - частково.
При вирішенні справи суд першої інстанції помилково керувався нормами ЦК, що регулюють позадоговірні відносини і не звернув уваги на те, що між сторонами був укладений усний договір про випасання худоби.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального права, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.
Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат .
Виходячи з розміру задоволених позовних вимог та документально підтверджених судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 51 грн. та інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. ( а.с.1,2), а також стягнути з відповідача в дохід держави недоплачений позивачем судовий збір в сумі 37 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «13» липня 2010 року у цій справі скасувати та ухвалити нове, наступного змісту:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 8000 ( вісім тисяч) грн. та 800 (вісімсот) грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 51 ( п’ятдесят одна) грн. та інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 ( тридцять) грн..
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 37 (тридцять сім ) грн.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: