АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 7120 / 2010 р.                                   Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.

    Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

       У Х В А Л А

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„22”  листопада 2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                 Приймака В.М.

Суддів:                         Дашковської А.В.

                                         Осоцького І.І.

При секретарі:                Черненко А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «05» березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, СГІРФО Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа: КП ВРЕЖО №8 м.Запоріжжя, про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання такою, що втратила право користування

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, СГІРФО Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа: КП ВРЕЖО № 8 м. Запоріжжя, про усунення перешкод у користуванні власністю , зазначивши, що їм, як співвласникам, належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: ОСОБА_3 та її син ОСОБА_7

У 2007 році відповідач покинула сина та виїхала із спірної квартири, належного їй майна у квартирі немає, вона не сплачує витрати по квартирній платі та комунальним платежам, що створює їм перешкоди у користуванні власністю.

З огляду на вищевикладене, просили суд усунути перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 визнавши ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 зобов’язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку відповідача.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «05» березня 2010 року позов задоволено.

Усунено перешкоди ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні власністю квартирою АДРЕСА_1 визнавши ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Зобов’язано Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду,   ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, СГІРФО Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа: КП ВРЕЖО № 8 м. Запоріжжя, про усунення перешкод у користуванні власністю , зазначивши, що їм, як співвласникам, належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: ОСОБА_3 та її син ОСОБА_7.( а.с.8,9).

Як вбачається з матеріалів справи, крім позивачів в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( а.с.5).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

 Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Закони та нормативні акти, прийняті до набуття чинності нового Закону, є чинними у частині, що не суперечать цьому новому Закону.

Отже, в зв'язку з набуттям з 01.01.04 р. чинності ЦК України від 16.01.2003 р., положення ЖК України від 21.12.1963 р. діють лише в тій частині, що йому не суперечать, в тому числі й положення, що регулюють порядок відносин між власником житла та інших осіб, що в ньому проживають.

           За змістом ст. 405 ЦК України члени сім'ї  власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 156 ЖК України  члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним в належному йому будинку, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім’ї власника  будинку повинні бережно відноситись до жилого будинку. Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані приймати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, проведенні ремонту.

          Ухвалюючи рішення про усунення відповідачем   перешкод в користуванні спірною квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 втратила право проживання в ній, оскільки не проживає в АДРЕСА_1 понад один рік.

           Як в апеляційній скарзі, так і в ході апеляційного розгляду відповідач не заперечувала той факт, що не проживала за адресою:  АДРЕСА_1 з початку 2008 року, але посилається на неправомірність поведінки позивачів щодо здійснення ними перешкод в доступі до житлового приміщення та вільного користування ним.

            Проте колегія суддів вважає неприйнятним довід апеляційної скарги щодо поважності причин не проживання у спірному будинку понад один рік та неправомірної поведінки позивачів, оскільки на його підтвердження відповідачем не надано жодного належного доказу.  

           Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

За встановлених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,    

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

            Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «05» березня 2010 року у цій справі залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: