У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня «12» дня. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – судді Лугового М.Г.,
суддів - Гончарова М.В., Демченка М.О.,
з участю прокурора – Кононенко К.М.,
представника потерпілого - ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
засудженого – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за апеляціями представника потерпілого ОСОБА_1 на окрему постанову, захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 квітня 2010 року, яким,-
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1
раніше не судимий,
засуджений за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді арешту строком на шість місяців.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого 2000 грн. витрат на послуги адвоката та 3000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Окремою постановою постановлено довести до відома голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Сумської області для вжиття заходів стосовно поведінки адвоката ОСОБА_1 18.01.2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
У відповідності з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 03.01.2009 року близько 16.00 в приміщенні магазину «Техноярмарок» у м. Суми по вул. Черепіна, 38б, де він працював на посаді начальника служби безпеки, використовуючи явно незначний привід для вчинення хуліганських дій наніс удар головою в обличчя потерпілому
ОСОБА_4, після цього вивів його з приміщення магазину, та знаходячись біля будівлі, діючи з особливою зухвалістю, наніс удар ногою в пах потерпілому, а потім схопив його рукою за шию і наніс декілька ударів кулаком по обличчю, чим спричинив ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.
В поданих апеляціях:
- захисник засудженого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, зазначає, що йому призначено занадто суворе покарання, вважає, що суд недостатньо врахував пом’якшуючі обставини, не врахував наявність у
ОСОБА_3, на утриманні хворих батьків та просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_3 покарання не пов’язане з позбавленням волі;
- потерпілий ОСОБА_4 не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 посилається на м’якість призначеного йому покарання та недостатній розмір моральної шкоди. Вважає, що суд не надав правової оцінки суспільній небезпеці дій і того, що засуджений не розкаявся у скоєному та не приклав жодних зусиль для відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Також вказує на те, що розмір моральної шкоди не відповідає критеріям розумності, суд безпідставно врахував позитивні характеристики засудженого, тому просить скасувати вирок суду, та постановити новий вирок суду за яким засудити ОСОБА_3 до більш суворого покарання, а також стягнути з ОСОБА_3 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди на його користь;
- представник потерпілого ОСОБА_1 посилається на те, що ніяких дій щодо тиску на суддю чи неповаги до суду він не вчиняв і не мав такої можливості. У випадку вчинення таких дій суддя мала повідомити про це працівників міліції чи судового розпорядника. Просить скасувати окрему постанову як незаконну.
Вислухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, представника потерпілого адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 які підтримали подані ними апеляції, засудженого ОСОБА_3 який підтримав апеляцію ОСОБА_2 і просив пом’якшити покарання, думку прокурора, що слід залишити вирок без зміни, апеляції адвоката
ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення, а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції захисника ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, а апеляція представника потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінальної справи, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах і в апеляціях не оспорюються.
Кваліфікація дій засудженого за ст. 296 ч. 1 КК України є вірною і сумніву у колегії суддів не викликає.
Що стосується доводів апеляцій захисника ОСОБА_2 про те, що призначене ОСОБА_3 покарання є несправедливим внаслідок суворості та потерпілого ОСОБА_4 про те, що призначене ОСОБА_3 покарання є несправедливим внаслідок м’якості і щодо розміру стягненої з
ОСОБА_3 моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що засуджений вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі і ті на які є посилання в апеляції захисника ОСОБА_2 При цьому судом враховано те, що ОСОБА_3, раніше не судимий, тяжких наслідків від скоєного злочину не настало, має на утриманні малолітню доньку.
З урахуванням цих обставин засудженому ОСОБА_3 призначене покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав вважати, що йому призначено суворе покарання, або м’яке покарання колегія суддів не вбачає. Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав для пом’якшення йому покарання, або скасування вироку і постановлення нового вироку з застосуванням більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.
Що стосується відшкодування моральної шкоди з засудженого
ОСОБА_3, на користь потерпілого ОСОБА_4, то воно відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України і суд визначив цей розмір моральної шкоди врахувавши обсяг страждань, що зазнав потерпілий та виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості.
Щодо доводів апеляції представника потерпілого адвоката ОСОБА_1 про незаконність винесення судом першої інстанції окремої постанови, слід зазначити, що вони заслуговують на увагу. В матеріалах справи відсутні дані щодо подій після судового засідання 18.01.2010 року і викладені в окремій постанові факти не підтверджуються матеріалами справи, тому колегія суддів вважає необхідним скасувати окрему постанову Зарічного районного суду м. Суми.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення.
Апеляцію представника потерпілого ОСОБА_1 – задовольнити і окрему постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 квітня 2010 року скасувати.
Судді:
Луговий М.Г. М.В. Гончаров Демченко М.О.