У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року серпня «31» дня. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  судді Гончарова М.В.,

суддів  – Борсая В.М., Демченка М.О.,

з участю прокурора  – Кононової Л.Ф.,

адвоката – ОСОБА_1,

цивільного позивача – ОСОБА_2,

пред. цивільного позивача - ОСОБА_3,

засудженої – ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями цивільних позивачів ОСОБА_2 та фермерського господарства «Жмурко Ю.В.», засудженої ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від
21 червня 2010 року, яким,-

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,    
мешканка АДРЕСА_1,    
раніше не судима

засуджена за ст. 364 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік 1 місяць;

за ст. 366 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік 10 днів;

за ст. 366 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбування 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік 1 місяць.

Відповідно до ст. 75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом встановленого судом іспитового строку 2 роки не вчинить нових злочинів і виконає покладені на неї обов’язки відповідно до ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВІ, повідомляти органи КВІ про зміну постійного місця проживання.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 93 750 грн. та фермерського господарства «Жмурко Ю.В.» до ОСОБА_4 про стягнення 12 436 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду, ОСОБА_4 визнана винною і засуджена за службове підроблення, зловживання службовим становищем та службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки.

Ці злочини нею вчинені за слідуючих обставин.

ОСОБА_4 з 21 листопада 2005 року займаючи посаду заступника керуючого Ковпаківською філією АКБ «Національний кредит» в м. Суми, а з 29 грудня 2007 року виконуючи обов’язки керуючого філією цього банку, а тому будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, у власних кар’єристських інтересах та в інтересах
АКБ «Національний кредит», грубо порушуючи вимоги
ст. 1066 ЦК України, ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»,
п. 1.6 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04 р.
03 серпня 2009 року у власному службовому кабінеті під час розмови з ОСОБА_2, який неодноразово приходив до банку з вимогою надати можливість розпоряджатись його власними коштами, які знаходились на його рахунку в цьому банку, вимусила його перерахувати 30% грошових коштів, які знаходяться на його розрахунковому рахунку в банку на користь Ковпаківської філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми за нібито надані банком інформаційні послуги, пояснивши, що в такому випадку він зможе отримати решту своїх коштів у розмірі 70%, а якщо він не погодиться, то іншим шляхом він не зможе отримати свої грошові кошти в повному обсязі і отримає їх невідомо коли.

Таким чином ОСОБА_4, діючи в інтересах юридичної особи
АКБ «Національний кредит» та з власних кар’єристських спонукань, щоб залишитись на керівній посаді, бажала зменшити розмір платежів клієнтам, які не були виконані з вини банку через скрутне фінансове становище, а також з метою покращити фінансові результати філії банку.

Крім того, знаючи, що ОСОБА_2 має можливість вплинути на прийняття рішення по перерахуванню грошових коштів суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 із власних розрахункових рахунків, відкритих в Ковпаківській філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми, а також знаючи, що іншим чином вони не зможуть вільно і на власний розсуд розпоряджатися власними грошовими коштами, ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_2, щоб він посприяв в тому, щоб і ці суб’єкти підприємницької діяльності на цих же умовах перерахували 30% грошових коштів, які знаходились на їх розрахункових рахунках в банку.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру ОСОБА_4
05 серпня 2009 року під час розмови з ОСОБА_2 у власному службовому кабінеті продовжила спонукати останнього до укладення договору про надання інформаційних послуг.

07 серпня 2010 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 зразок договору про надання банком інформаційних послуг.

18 серпня 2010 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, йому про необхідність приїхати до банку для підписання договору про надання банком інформаційних послуг та узгодила, що на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 будуть перераховані кошти суб’єктів підприємницької діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

18 серпня 2009 року після 15 години, діючи за вказівкою
ОСОБА_4, ОСОБА_2, разом зі своїм головним бухгалтером ОСОБА_7, приїхав до приміщення Ковпаківської філії
АКБ «Національний кредит» в м. Суми та передав платіжні доручення суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 та суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 про перерахування грошових коштів з їх рахунків в Ковпаківській філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми на рахунок ОСОБА_2 працівникам бухгалтерії для проведення зазначених платежів.

У цей же день у своєму службовому кабінеті ОСОБА_4, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, у присутності ОСОБА_2 підписала від імені банку договір № 1128 із суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 про надання йому банком інформаційних послуг і акт прийому-передачі виконаних робіт до цього договору та поставила печатку філії банку на вказаних документах, надавши їм тим самим силу офіційних документів.

При цьому ОСОБА_4 було достовірно відомо, що ті інформаційні послуги, які вказані в договорі та акті прийому-передачі виконаних робіт, фактично ОСОБА_2 банком не надавались та надаватись не будуть, а метою підписання цього договору та акту прийому-передачі виконаних робіт до нього є отримання від ОСОБА_2 30 % грошових коштів, що знаходились на його розрахунковому рахунку та надання йому можливості на власний розсуд розпоряджатись рештою 70 % грошових коштів.

Таким чином, ОСОБА_4 знала, що підписаний нею договір
№ 1128 про надання інформаційних послуг суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 і акт прийому-передачі виконаних робіт до цього договору містять завідомо неправдиві відомості про його предмет та про інші умови щодо порядку фактичного виконання цього договору.

ОСОБА_2, перебуваючи у скрутному фінансовому стані, з метою отримання можливості вільно розпоряджатися належним йому на праві власності грошовими коштами був вимушений погодитись на запропоновані умови та підписав підготовлені і оформлені договір № 1128 про надання інформаційних послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт та підготовлену від його імені заявку про надання інформаційних послуг згідного цього договору. Оформлені і підписані документи без зазначення дати їх складання ОСОБА_2, діючи за вказівкою ОСОБА_4, передав останній.

Крім того, головний бухгалтер ОСОБА_2 – ОСОБА_7 заповнила платіжне доручення № 112 від 18 серпня 2009 року про перерахування з рахунку суб’єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2 в Ковпаківській філії АКБ «Національний кредит» в
м. Суми на рахунок ТОВ «Агрофірма Северинівка» в СОД Райфайзен Банк «Аваль» грошових коштів у сумі 218 750,00 грн., а також платіжне доручення № 113 від 18 серпня 2009 року про перерахування з того ж рахунку ОСОБА_2 на рахунок Ковпаківської філії
АКБ «Національний кредит» в м. Суми у сумі 93750 грн. у якості плати за інформаційні послуги згідно договору № 1128, які були передані операціоністам банку.

19 серпня 2009 року були перераховані кошти згідно платіжних доручень № 101 від 18 серпня 2009 року та № 111 від 18 серпня 2009 року, що були надані у банк ОСОБА_2, таким чином станом на
19 серпня 2009 року на розрахунковому рахунку суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишок належних йому грошових коштів становив 312 500,20 грн.

В цей же день на підставі підписаного ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_4 платіжного доручення № 113 від 18.08.09 р. на рахунок Ковпаківської філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми перераховані грошові кошти в сумі 93 750,00 грн. за ніби то надані банком інформаційні послуги згідно договору № 1128.

Таким чином, внаслідок вказаних дій заступника керуючого Ковпаківської філії АКБ «Національний кредит» ОСОБА_4 суб’єкту підприємницької діяльності заподіяна істотна шкода, яка полягає у заподіянні йому матеріальних збитків на суму 93 750,00 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на час вчинення злочину, тобто є тяжкими наслідками, а також склала та внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, у власних кар’єристських інтересах та в інтересах
АКБ «Національний кредит», грубо порушуючи вимоги ст. 1066 ЦК України, ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», п. 1.6 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04 р. на початку серпня 2009 року у власному службовому кабінеті під час розмови із ОСОБА_3 вимусила його перерахувати 30 % грошових коштів з 41 546,46 грн., що знаходились на його розрахунковому рахунку в банку, на користь Ковпаківської філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми за нібито надані банком інформаційні послуги, пояснивши, що в такому разі він зможе одразу розпоряджатися 70% своїх коштів, а якщо він не погодиться на цю пропозицію, то свої грошові кошти він отримає невідомо коли, після зняття мораторію. В свою чергу, ОСОБА_3, зрозумівши, що іншим шляхом він не зможе отримати хоча б частину грошових коштів, був вимушений погодитись на пропозицію.

14 серпня 2009 року, коли був підготовлений договір про надання інформаційних послуг між банком та фермерським господарством
ОСОБА_3, акт виконаних робіт та заявка від імені ОСОБА_3 на надання інформаційних послуг, ОСОБА_3 приїхав за вказівкою ОСОБА_4 до її службового кабінету, де ОСОБА_4 від імені банку підписала вказані документи, в які за її розпорядженням буди внесені завідомо неправдиві відомості про нібито надані інформаційні послуги, та поставила печатку банку, надавши таким чином цим документам статусу офіційних. При цьому ОСОБА_4, було достовірно відомо, що інформаційні послуги, про які було зазначено в договорі, фактично фермерському господарству ОСОБА_3 не надавались.

ОСОБА_3, перебуваючи у скрутному фінансовому стані і щоб погасити борг по кредиту перед іншим банком був вимушений підписати вказані документи на перерахування 12 436грн. 94 коп. коштів, що належали його господарству, після чого, за вказівкою ОСОБА_4 заповнив платіжне доручення № 5 від 14 серпня 2009 року про перерахування з його рахунку на рахунок банку грошових коштів в сумі 12 436,94 грн., що складало 30% від загальної суми коштів на його рахунку в якості оплати за нібито надані банком інформаційні послуги, яких він фактично не отримав і передав це платіжне доручення операційним працівникам банку.

14 серпня 2009 року з розрахункового рахунку фермерського господарства ОСОБА_3 була перерахована вказана сума коштів на рахунок Ковпаківської філії АКБ «Національний кредит» в м. Суми.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 фермерському господарству «Жмурко Ю.В.» були завдані матеріальні збитки в сумі 12 436 грн. 94 коп.

Під час підписання вказаного договору та акту виконаних робіт ОСОБА_4 усвідомлювала, що фактично ці послуги фермерському господарству ОСОБА_3 надаватись не будуть, що укладання даної угоди було вигідним тільки для банку, в якому вона працювала керівником, і що угода укладалась для приховання незаконного отримання банком грошових коштів від фермерського господарства ОСОБА_3 в сумі
12 436 грн. 94 коп. Таким чином вона склала та внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

В поданих апеляціях:

-   адвокат ОСОБА_1 зазначає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні цих злочинів не доведена і засуджена діяла на підставі методичних рекомендацій головного банку АКБ «Національний кредит». Вважає, що ОСОБА_4 користі для себе не мала і вона не вимагала укладення договорів, а тому просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.

-   засуджена ОСОБА_4 зазначає про те, що не використовувала своє службове становище у власних інтересах чи інтересах третіх осіб всупереч інтересам служби, ніколи не змушувала клієнтів до певних дій і діяла вона на підставі надісланих рекомендацій банку, тому вину свою не визнає і просить скасувати вирок суду;

-   цивільні позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначають, що в задоволенні заявлених позовів їм відмовлено безпідставно, а тому просять вирок суду в частині відмови в задоволенні заявлених цивільних позовів скасувати і постановити в цій частині новий вирок, яким задовольнити заявлені цивільні позови в повному обсязі;

Вислухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, цивільних позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили стягнути суми матеріальної шкоди з ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1 та засуджену ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляції та прохали скасувати вирок суду, думку прокурора, про задоволення апеляцій цивільних позивачів про скасування вироку в частині відмови в задоволенні їх цивільних позовів, а апеляції адвоката та засудженої залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції цивільних позивачів підлягають частковому задоволенню, а апеляції адвоката та засудженої задоволенню не підлягають

Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 366 ч. 1 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінальної справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.

Доводи в апеляціях адвоката та засудженої про необґрунтованість засудження ОСОБА_4 та про відсутність у справі доказів її винності, є безпідставними.

Зокрема ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і під час судового засідання не заперечувала про те, що укладала договори про надання банком інформаційних послуг з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 погодились на те, щоб сплатити 30% грошових коштів банку в обмін на можливість вільно розпорядитися рештою 70% грошових коштів, то вона уклала з ними договори про надання банком інформаційних послуг, хоча фактично ці послуги банком не надавались. Філії банку було перераховано з рахунку ОСОБА_2 93 750 грн., а з рахунку ОСОБА_3 12 436 грн. 94 коп. Вину не визнає, оскільки дії виконувала у відповідності з методичними рекомендаціями банку.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї провини, її вина підтверджується зібраними по справі доказами, які суд належним чином дослідив і навів у вироку.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що він протягом 2009 року намагався провести передоплату за товар, але в Ковпаківській філії
АКБ «Національний кредит» м. Суми, де знаходились його гроші на рахунку, йому відмовляли. Потім ОСОБА_4 запропонувала йому перерахувати банку 30% своїх грошових коштів за те, щоб він зміг розпоряджатися рештою 70% власних коштів. Він погодився з цією пропозицією, оскільки потрібно було робити проплату за товар. Після чого ОСОБА_4 надала йому договір про надання інформаційних послуг, акт виконаних робіт і заявку від його імені на надання інформаційних послуг. Він підписав ці документи, оскільки іншого шляху отримати свої гроші не було. Від імені банку ці документи підписала ОСОБА_4 і поставила печатку банку. На її пропозицію він переговорив з приватними підприємцями ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які погодились перерахувати гроші. Коли від них надійшли гроші на його рахунок, то 30% від загальної суми – це 93 750 грн. були перераховані на рахунок банку, а решту 70% йому надали змогу використати на власні потреби. Вважає, що цю угоду він укладав не добровільно, а вимушено і до цього його вимусила
ОСОБА_4. Інформаційних послуг ОСОБА_4 та працівники банку йому не надавали, а договір був укладений тільки з метою отримання можливості розпоряджатися власними коштами.

ОСОБА_3, допитаний судом, показав, що в Ковпаківській філії
АКБ «Національний кредит» в м. Суми у нього відкритий рахунок на якому знаходились грошові кошти. В серпні 2009 року він прийшов в банк з метою перерахувати свої кошти в рахунок погашення кредиту в іншому банку, але йому було відмовлено. Керуюча філією банку ОСОБА_4 повідомила, що платіж проведений не буде через мораторій, після чого вона запропонувала йому перерахувати 30% своїх коштів за нібито надані інформаційні послуги, після чого решту коштів він зможе отримати банку. Оскільки йому потрібно було зробити проплату за кредит, то він погодився. Після чого він підписав договір на інформаційні послуги, акт виконаних робіт до нього і заявку від його імені. Від імені банку вказаний договір і акт виконаних робіт підписала ОСОБА_4. Далі він перерахував на рахунок банку 30% власних коштів, що склало 12 436 грн. 94 коп., після чого решту коштів банк перерахував на його потреби. Даний договір був для нього невигідний, він втратив 30% своїх коштів і вважає, що це зробити його примусила ОСОБА_4. Незважаючи на те, що він підписав договір про надання інформаційних послуг – фактично ці послуги банком не надавались і цей договір укладався тільки для того, щоб були отримані від нього 30% грошових коштів.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також заявкою від імені ОСОБА_2 і договором про надання інформаційних послуг укладеним між
ОСОБА_2 і філією банку в особі ОСОБА_4, актом прийому-передачі виконаних робіт до нього (т.1 а.с. 38-42), платіжним дорученням, згідно якого ОСОБА_2 перерахував Ковпаківській філії
АКБ «Національний кредит» м. Суми кошти в сумі 93 750 грн. (т. 1 а.с. 43), договором про надання інформаційних послуг, укладеним між ОСОБА_3 і філією банку в особі ОСОБА_4 (т.1 а.с. 191-192), актом прийому-передачі виконаних робіт до цього договору (т.1 а.с. 193), платіжним дорученням, згідно якого ОСОБА_3 перерахував Ковпаківській філії АКБ «Національний кредит» м. Суми кошти в сумі 12436 грн. 94 коп.
(т. 1 а.с. 200), наказом голови правління АКБ «Національний кредит» від
26 грудня 2007 року, згідно якого на ОСОБА_4 покладено виконання обов’язків керуючого цієї філії (т. 4 а.с. 130).

Таким чином, ретельно перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що досудове та судове слідство проведене повно та всебічно, фактичні обставини вчинених ОСОБА_4 злочинів встановлені правильно, юридична кваліфікація її дій за ст.ст. 364 ч. 2,
366 ч. 2, 366 ч. 1 КК України є вірною і підстав для скасування вироку немає.

Доводи апеляції засудженої про те, що вона надавала інформаційні послуги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставними, спростовуються показами ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також і показами засудженої. Зокрема, під час допиту її в якості обвинуваченої від 02 вересня 2009 року вона вказувала, що грошові кошти в сумі 30% від їх залишку на рахунку ОСОБА_2 перерахував на користь банку за нібито надані банком інформаційні послуги (т.4 а.с. 179). При цьому, як вказує ОСОБА_4, вартість одних і тих самих послуг для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відрізняється в декілька разів і визначалась як 30% залишку їх коштів на рахунках. Під час допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваної
31 серпня 2009 року вона вказала, що інформаційні послуги, які вказані в договорі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надавались, а ці документи підписані для того, щоб надати можливість клієнтам використати свої грошові кошти (т. 4 а.с. 166).

Не відповідають дійсності і посилання ОСОБА_4 на те, що вона не діяла у власних кар’єристських інтересах та інтересах
АКБ «Національний кредит». Так, у своїй розмові з співробітниками
АКБ «Національний кредит» ОСОБА_19 і ОСОБА_21 ОСОБА_4, зазначає, що 30% грошей – це доход, ці гроші залишаються у філії банку, це є фінансовий показник і так просто їх заробити більше ніде не можна
(т. 1 а.с. 108-112, 120-130). Під час допиту в якості обвинуваченої
20 листопада 2009 року ОСОБА_4 показала, що пропонуючи клієнтам такий спосіб повернення їх коштів, вона мала на меті зменшення картотеки, тобто покращення показників роботи філії.

Що стосується посилань засудженої на те, що вона діяла у відповідності з методичними рекомендаціями АКБ «Національний кредит», то вони не заслуговують на увагу.

Так, допитаний в якості свідка начальник юридичного управління
АКБ «Національний кредит» ОСОБА_16 показав, що він висловив думку з приводу третього варіанту методичних рекомендацій, сказавши, що цей варіант не відповідає вимогам закону, а тому він не став підписувати ці рекомендації.

Допитаний в якості свідка тимчасовий адміністратор
АКБ «Національний кредит» ОСОБА_18 теж показав, що третій варіант методичних рекомендацій ніякими нормативними документами не був передбачений, а тому він провів нараду з керівниками структурних підрозділів банку на якій було прийнято рішення про недоцільність направлення філіям третього варіанту роботи з клієнтами.

Свідок ОСОБА_17, як заступник директора департаменту пасивів показав, що методичні рекомендації носять рекомендаційний характер і питання застосування варіанту методичних рекомендації вирішують керівники філій.

Про те, що такий варіант реструктуризації заборгованості банку перед клієнтами не відповідає інтересам клієнтів було добре відомо
ОСОБА_4. Так, у розмові із співробітником АКБ «Національний кредит» ОСОБА_19 ОСОБА_4 говорить, що з одного боку цей варіант реструктуризації передбачає 30% доходу банку, а з іншого боку їй жалко, що це людські гроші, що вони рік ці гроші протримали, а люди їм за це ще й спасибі скажуть.

Таким чином ОСОБА_4 розуміла, що її пропозиція
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовитись від 30% їх коштів на користь банку як умова повернення їм решти 70% грошей, не відповідає інтересам клієнтів. Крім того, ОСОБА_4, виступала як представник банку
АКБ «Національний кредит», який має повноваження укладати і підписувати договори і окремий дозвіл чи погодження головного банку – не потрібно.

Покарання засудженій ОСОБА_4 відповідає вимогам
ст. 65 КК України і суд призначаючи їй покарання врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу, а також обставини, що пом’якшують покарання. На думку колегії суддів, призначене засудженій покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, обґрунтовано визнавши ОСОБА_4 винною у вчиненні зазначених злочинів, суд необґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення 93 750 грн. і фермерського господарства «Жмурко Ю.В.» про стягнення
12 436 грн. 94 коп. з ОСОБА_4. Оскільки така відмова позбавляє права цивільним позивачам звернутися з цим же позовом у порядку цивільного судочинства, то вирок в цій частині підлягає скасуванню, задовольнивши частково апеляції цивільних позивачів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції цивільних позивачів ОСОБА_2 та фермерського господарства «Жмурко Ю.В.» задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині відмовлення в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та фермерського господарства
«Жмурко Ю.В.» про стягнення відповідно 93 750 грн. та 12 436 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляції адвоката ОСОБА_1 і засудженої ОСОБА_4 – без задоволення.

Судді:

М.В. Гончаров В.М.Борсай М.О.Демченко