Копія.                                                                      

                        Справа № 2-12/10р.

                                                Рішення                                                                                                              

                                         Іменем     України

1.   жовтня2010 року  .

       Володимир - Волинський міський суд, Волинської області в складі:

головуючої -  судді     Пікули Н.В.,

при секретарі   -           Процюк Н.Р.

                  з участю  позивача       ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

        представника відповідача  Комарницької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі-Волинському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до  Святогорського Успенського Зимненського  Ставропігіального жіночого монастиря Волинської області третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог Управління Держкомзему у Володимир-Волинському районі  про визнання недійсними договору дарування земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та про  зняття їх з державної реєстрації, -  

                ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до Святогорського Успенського Зимненського  Ставропігіального жіночого монастиря Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління Держкомзему у Володимир-Волинському районі  про визнання недійсними договору дарування земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та про зняття їх з державної реєстрації .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 березня 2009 року приватним нотаріусом Володимир-Волинського нотаріального  кругу А.І.Велимчаницею було посвідчено договір дарування між ОСОБА_4(дарувальник) та відповідачем (обдарований), згідно якого  дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар три земельні ділянки площею відповідно, 0,2500 га, 0,2130 га та 0,0124 га розташовані в с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області на підставі якого відповідачу було видано Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.    

Вважає, що  при укладенні даного договору ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок психічного захворювання, що підтверджується актом судово психіатричної експертизи  за № 319 та рішенням суду про визнання його недієздатним.

А тому укладений правочин та державні акти на право приватної власності на земельні ділянки видані відповідачу просить визнати недійсним та зняти їх з державної реєстрації, повернути у власність ОСОБА_4 дані земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та пояснив, що  07.03.2009 року ігуменя Зимнівського жіночого монастиря Бандура В.П., використавши безпорадний стан його сина ОСОБА_4, що є психічно хворим переоформила на монастир три земельні ділянки, які знаходились  поблизу монастиря  і являлись їх батьківською спадщиною. Вважає, що укладений договір дарування земельних ділянок ущемляє інтереси його сім»ї, яка позбавлена можливості користуватись земельними ділянками.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що  на момент укладення договору дарування ОСОБА_4 не був визнаний недієздатним, а тому підстав для визнання оспорюваного договору недійсним не має.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - представник  Управління Держкомзему у Володимир-Волинському районі Місько Т.В. позов заперечив, посилаючись на законність видачі Управлінням державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов до задоволення не підлягає.

Як стверджується договором дарування  від 07.03.2009 року, ОСОБА_4 (Дарувальник) подарував Святогорському Успенському Зимненському Ставропігіальному жіночому монастирю Волинської області (Обдаровуваний):

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,2500 га, розташована в с. Зимне Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району, кадастровий номер 0720582001:01:001:0385;

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства  загальною площею 0, 2130 га, розташовану в сю Зимне Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району, кадастровий номер 0720582001:01:001:0385

- земельну ділнку для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,0124 га, розташовану в с. Зимне Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району, кадастровий номер 0720582001:01:001:0384.

На підставі зазначеного договору Святогорському Успенському Зимненському Ставропігіальному жіночому монастирю Волинської області було видано державні акти на право приватної власності на дані земельні ділянки  Серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3, які були зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, що  договір дарування ним посвідчувався  при особистій участі дарувальника - ОСОБА_4, дієздатність якого сумнівів не викликала, також йому було роз’яснено наслідки укладення такого договору.  

Зазначений свідок  пояснив, що ним також посвідчувався договір дарування спірних земельних ділянок в користь ОСОБА_4 від імені його матері ОСОБА_8, при цьому остання не заявляла про психічну хворобу сина, якого обдаровувала.

Як свідчить договір дарування від 01.08 2008 року , що спірні земельні ділянки загальною площею 0, 4754 га ОСОБА_4 дійсно отримав в дар від своєї матері ОСОБА_8

Остання, будучи допитаною в якості свідка не заперечила про добровільне укладення нею договору дарування земельних ділянок на користь сина.

З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що нею посвідчувалась довіреність від імені ОСОБА_4 на право продажу або дарування земельних ділянок в користь Зимненського монастиря. Спілкуючись з довірителем, в неї не викликало жодних сумнівів щодо психічного стану його здоров’я, поведінка останнього свідчила про усвідомлення ним тих дій, які бажав він вчинити.

Свідок ОСОБА_10 ствердив, що ОСОБА_4, якого він вважав цілком здоровим, неодноразово звертався до нього по питанню продажу земельних ділянок, давав про це оголошення в пресі. Коли ігуменя монастиря відмовилась викупити  в нього земельні ділянки ОСОБА_4 виявив бажання подарувати їх монастирю, взамін йому було надано іншу земельну ділянку, яку він, не оформляючи на себе перепродав ОСОБА_11

В судовому засідання свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4 з листопада 2008 року   декілька разів пропонував  їй придбати в нього земельну ділянку, оскільки був винен значну суму грошей.  Допомогти погасити борги сина її просив і позивач по справі . По домовленістю з сільським головою, ОСОБА_4 було надано, взамін подарованих, іншу земельну ділянку, яку було оформлено на неї,  за що вона передала останньому  8 тисяч доларів частинами. Неодноразово спілкуючись  з ОСОБА_4 вона не бачила будь-яких психічних відхилень у його здоров’ї.

Як свідчить розписка, дана власноручно ОСОБА_4, що ним 5.03.2009 року було отримано від ОСОБА_11 три тисячі доларів США як завдаток при  продажі земельної ділянки в с. Зимне Володимир-Волинського району.

Відповідно до ст. 225 ЦК України право чин, який  дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом не дійсним за позовом цієї особи. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин недієздатною, позов про визнання правочину недієздатним  може пред’явити її опікун.

Відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду від  21 серпня 2009 року ОСОБА_4 визнано недієздатним та опікуном над ним призначено ОСОБА_1 Підставою  для винесення зазначеного рішення був акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи за № 319 від 29.07.09 року, згідно якого ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання...і за станом психічного розладу не може усвідомлювати значення  своїх дій (бездіяльності) та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду.

   Проведена по даній справі комісійна судово-психіатрична експертиза (акт № 375 від 09.09.2010 року) не дала категоричного висновку  щодо  психічного захворювання ОСОБА_4, яке б позбавляло його можливості усвідомлення  значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення правочину, хоча і дійшла до висновку, що ОСОБА_4 станом на 7.03.2009 року виявляв ознаки психічного захворювання у вигляді інтелектуально-мнестичного зниження з емоційно-вольовими розладами, внаслідок травматичного ураження головного мозгу, і ймовірно, що даний психічний розлад істотно впливав на  його здатність  усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при вчиненні  ним угод дарування земельних ділянок.

Оскільки експертний висновок  є не беззаперечним фактом, а одним із доказів, суд, оцінюючи його у сукупності з іншими доказами у справі, приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про те, що в момент укладення правочину ОСОБА_4 не розумів  значення своїх дій і не міг керувати ними.

ОСОБА_4 визнаний недієздатним 21 серпня 2009 року і лише з цього часу може йти мова про укладення договору недієздатною фізичною особою, а оспорюваний  договір вчинений 07.03.2009 року.  

Допитані за клопотанням позивача свідки не підтвердили доводів позивача про психічне захворювання ОСОБА_4 на час укладення спірного договору.

Так, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 суду пояснили,  про те що ОСОБА_4 часто був агресивним, не допомагав батькам і здавався їм «ненормальним».

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що син був не послідовним, зникав з дому на тривалий час, без причин був щедрим, позичаючи гроші малознайомим особам та віддаючи власні речі.

Між тим, даний свідок не заперечила факт добровільного дарування спірних земельних ділянок на користь (на її думку) психічно хворого сина.

З пояснень свідка ОСОБА_15 (бувшої дружини ОСОБА_4) вбачається, що причиною їх розлучення стала негативна поведінка чоловіка, який зловживав спиртним, порушував подружню вірність, часто зникав з дому.

Поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9, нотаріусів, які безпосередньо посвідчували договори дарування від імені ОСОБА_4 та в його користь та видану ним довіреність, стверджується, що на момент вчинення угод ОСОБА_4 перебував при здоровому розумі та ясній пам’яті, розумів значення своїх дій, його дієздатність сумнівів  у них не викликала.

Зазначені обставини підтверджуються, також зазначеними угодами.

Встановлено, що ОСОБА_4 видавався паспорт для виїзду за кордон 18.04.2001 року та 29.09.2008 року.

Відповідно до ст.. 203 ЦК України … особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оцінюючи всі здобуті по справі докази, суд приходить до висновку,  що правочин  був укладений  особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідав вимогам законодавства та моральним засадам суспільства, а тому підстав для визнання його не дійсним суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10,11 , 209,212, 214-215 , 218  ЦПК України, та

та підставі  ст.ст.215, 229, 717 Цивільного Кодексу України, суд ,-  

                ВИРІШИВ :  

В позові   ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до Святогорського Успенського Зимненського  Ставропігіального жіночого монастиря Волинської області третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог Управління Держкомзему у Володимир-Волинському районі про визнання недійсними договору дарування земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та про  зняття їх з державної реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча \-\ підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду                                  Н.В.Пікула.