Справа № 2а-327/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 листопада 2010 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соловйової Л.Я.
при секретарі Дементьєвій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману щомісячну державну допомогу до пенсії як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування і виплати протягом періоду з 01.01.2007 року по 01.10.2010 року державної соціальної допомоги дітям війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зобов»язати нарахувати та виплатити недоотриману суму допомоги до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 01.10.2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що вона має статус – дитина війни. Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак таку допомогу вона отримує не в повному обсязі. Про факт порушених прав їй стало відомо після 21.07.2010 року, коли відповідач відмовив їй у відновленні порушеного права. Просить її вимоги задовольнити.
Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 12.11.2010 року вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування і виплати державної соціальної підтримки дітям війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 06.04.2010 року включно та зобов»язання нарахувати і виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 06.04.2010 року включно- залишені без розгляду, оскільки в поновленні пропущеного строку звернення до суду згідно ухвали від 08.10.2010 року було відмовлено в зв»язку з відсутностю підстав для його поновлення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги за період 07.04.2010 року по 01.10.2010 року підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не явився, надійшло заперечення, в якому просять відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Свої заперечення обгрунтовують тим, що допомогу позивачу виплачують на підставі п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року, яка є обов»язковою до виконання. Справу просять розглянути за відсутності представника відповідача.
Заслухав позивача, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), знаходиться на пенсії за віком, список 1 та відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.8).
Згідно листа від 21.07.2010 року (а.с.9-10), заперечень на позовну заяву від 21.10.2010 року (а.с.19-20) та довідок про отриманий розмір пенсії і надбавки, як дитині війни (а.с.23,
31-34) встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу, ОСОБА_1 виплачувалася щомісячна надбавка «Дітям війни» з 01.10.2008 року по 01.10.2010 року в розмірі 49,80 грн. в місяць.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Стаття 6 зазначеного Закону у 2010 році призупинена не була.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення цієї правової норми таких нарахувань в повному обсязі не проводило.
Як убачається з матеріалів справи, виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни» з квітня 2010 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», проте розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни» підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач в період з 07.04.2010р. по 01.10.2010 року повинен нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше проведених виплат.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише за ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Із зазначених підстав суд приходить до висновку, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком. Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195- IV не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов»язок по нарахуванню та виплаті пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу в 2010 році та не оспорює виплачені ним позивачу суми за період з 07 квітня 2010 року, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум» застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На підставі положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195- IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що розміри вказаної вище виплати позивачу не відповідали вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. З позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 07.10.2010 року.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню з 07 квітня 2010 року по 01.10.2010 року, тобто до періоду який просить позивач.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп..
На підставі ст.ст.8,22,46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік та керуючись ст.ст. 8-12, 69, 71, 94, 99, 100, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 07 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну допомогу до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 07 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року із розрахунку 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя