|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"01" листопада 2007 р. |
Справа № 26/308-07-6587 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 01 листопада 2007 року:
від позивача:ОСОБА_1, посвідчення;
від відповідачів:Найда Д.І., за довіреністю;
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
на рішення господарського суду Одеської області від 22.08.07р.
по справі № 26/308-07-6587
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідачів: Одеської міської ради
Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа ОСОБА_2
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до Одеської міської ради, Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання права власності на будівлю- автомобільну ручну мийку загальною площею 127,7 кв.м., розташовану в місті Одесі АДРЕСА_1 та зобов'язання КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об'єкт.
Позовні вимоги обгрунтовано нормами ст. 376 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2007 р. по справі № 26/308-07-6587 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено. Визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності на будівлю-автомобільну ручну мийку загальною площею 127,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1. Виконання рішення покладено на Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.
Описова частина рішення суду містить посилання на зміну позивачем заявлених позовних вимог до КП “ОМБТІ та РОН” з викладенням їх в редакції: “покласти виконання рішення по справі на МБТІ”.
В мотивувальній частині рішення суд вказав про відсутність порушення прав інших осіб та доведеність позовних вимог, які суд визнав обгрунтованими відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.
Одеська міська рада, не погодившись з рішенням суду від 22.08.07р., звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.
Скаржник зазаначає, що судом не враховано: - ст. 5 Закону України “Про основи містобудування”; - пункт 2.6 розділу 8 Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716 -ХХІV від 26.09.2003 р. - ст. 18 Закону України “Про основи містобудування”. Також, скаржник вважає, що судом порушено ст. 182 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України та наполягає, що право позивача на звернення щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно виникає з моменту його прийняття в експлуатацію актом відповідної організації.
Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” також не погоджується з рішенням суду від 22.08.07р. В своїй апеляційній скарзі КП “ОМБТІ та РОН” вказує, що оскаржене рішення прийнято судом без проведення судового засідання; скаржником не отримано копії позовної заяви; - в рішенні вказано про зміну позовних вимог, однак це не оформлено в письмовому вигляді; - якщо до КП “ОМБТІ та РОН” заявлені вимоги щодо державної реєстрації права власності, то судом не враховано, що КП “ОМБТІ та РОН” є особою, що здійснює делеговані повноваження з питань державної реєстрації прав власності. Скаржник вважає, що рішення суду від 22.08.07р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до договору дорування від 17.02.2006р., посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, громадянин ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 3/10 частини житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться в місті Одесі АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. “А” загальною житловою площею 47,9 кв.м. та надвірних споруд: “Д,Н”- два сараї, “Е,О”- дві вбиральні, “Р” - навіс, № 1-10-огорожа, 1 -мостіння, розташованого на земельній ділянці площею 1630 кв.м.
Згідно з наявних в матеріалах справи витягу з Державного реєстру правочинів та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 17.02.2006 р. здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на 3/10 частки в АДРЕСА_1 міста Одеси.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця, 27.08.2001 р.ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа -підприємець, про що вчинено запис про включення відомостей до ЄДР підНОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на будівлю - автомобільну ручну мийку загальною площею 127,7 кв.м., розташовану в місті Одесі АДРЕСА_1, позивач наполягає, що реконструювала навіс “Р” та самочинно спорудила з нього будівлю ручної мийки загальною площею 127,7 кв.м.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено фізичну особу ОСОБА_2.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо доведеності позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самочинне будівництво є правомірним з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як вже зазначалось раніше, 17.02.2006 року позивач прийняла в дар 3/10 частини житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться в місті Одесі АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. “А” загальною житловою площею 47,9 кв.м. та надвірних споруд: “Д,Н”- два сараї, “Е,О”- дві вбиральні, “Р” - навіс, № 1-10-огорожа, 1 -мостіння, розташованого на земельній ділянці площею 1630 кв.м.
З наявного в матеріалах справи технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 квартал 185 вбачається, що ОСОБА_1 самочинно збудовано автомийку, яка визначена під літерою “Р1” та складається з приміщень Іа -1, Іа-2 площею 85,3 кв.м. на першому поверсі; приміщень Іа -3, Іа -4 площею 42,4 кв.м. на другому поверсі, а всього загальною площею 127,7 кв.м.
З наданих на огляд суду апеляційної інстанції доказів (договір підряду № 37/10 від 30.10.2004 р., укладений між ППФ “Асоль” та ОСОБА_1; акт приймання-здачі виконаних робіт від 25.12.2004 р.; накладні на придбання будівельних матеріалів; копії фіскальних та товарних чеків; квитанції до прибуткового касового ордеру) вбачається, що самочинне будівництво здійснено позивачем з придбаних нею матеріалів та за рахунок її коштів.
Крім того, на замовлення СПД ОСОБА_1 20.03.2006 р. Південним РЕМ ВАТ “Одесаобленерго” виконано роботи щодо технічних умов № 145 (2 ТУ) на проектування та підключення електроустановок на електропостачання мийки за адресою: АДРЕСА_1, після чого 20.03.2006 р. між ВАТ “Одесаобленерго” та СПД ОСОБА_1 укладено договір № 145 про приєднання до електричних мереж.
05.05.2006 року між позивачем та СПД -фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір № 11 на виконання робіт по монтажу електроспоживання та складено акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2006 року, найменування об'єкту -автомийка по АДРЕСА_1.
19.05.2006 р. Територіальне управління державної інспекції з енергозбереження по Одеській області Державної інспекції з енергозбереження виготовило експертний висновок № 18 -15/1068/06 рн про відповідність об'єкта -мийка АДРЕСА_1 м. Одеса нормативним актам з питань енергозбереження. Термін дії експертного висновку -до 19.05.2008 року.
08.06.2006 р. між ВАТ ЕК “Одесаобленерго” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 3033 на постачання електричної енергії, предметом якого є продаж споживачу (фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1) електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача.
Листом від 29.06.06 р. № А-1209, який є відповіддю ОСОБА_1 на звернення з питання узаконення автомийки, Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила позивача про необхідність зупинення діяльності об'єкту до вирішення питання судом.
Згідно листа № 1626/01 від 16.06.2007 р. Одеської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” матеріали щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), знаходяться в виробництві філії згідно з заявою ОСОБА_1 та направленням Управління земельних ресурсів Одеської міської ради.
Згідно з частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як вбачається з Акту від 25.05.2006 р., складеного комісією органу самоорганізації населення -комітет мікрорайону “Чубаївка”, та з заяви співвласників житлового АДРЕСА_1 міста Одеси ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є суміжними з позивачем землекористувачами, претензій до позивача вони не мають, стосовно реконструкції частини житлового будинку не заперечують.
Заявою від 29.10.2007 р. (вхідний № 2457 Д2) фізична особа ОСОБА_2 повідомив суд апеляційної інстанції щодо відсутності будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1, зазначивши, що автомийку за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 будувала ОСОБА_1
Таким чином, порушень прав інших осіб не встановлено. З урахуванням вищевикладеного, задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на будівлю- автомобільну ручну мийку загальною площею 127,7 кв.м., розташовану в місті Одесі АДРЕСА_1, є правомірним результатом вирішення судом спору в цій частині вимог.
Як вже зазначалось, місцевий господарський суд в описовій частині оскарженого рішення вказав про зміну позовних вимог та зазначив, що позивач просить покласти на іншого відповідача -КП “ОМБТІ та РОН” виконання рішення по даній справі, при цьому в резолютивній частині рішення від 22.08.07р. суд вказав: “Виконання рішення покласти на Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.
Проте, з такою позицією суду не можна погодитися з огляду на таке.
З протоколу судового засідання від 22.08.2007 р. вбачається, що представник позивача заявив клопотання про зміну позовних вимог та просить суд “не зобов'язати КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати за позивачем право власності на вказану мийку, а покласти на КП “ОМБТІ та РОН” виконання рішення про визнання за позивачем права власності на мийку” (а.с.56).
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
В матеріалах справи відсутня письмова заява, оформлена відповідно до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, про зміну предмету позову з поданням доказів надіслання відповідачам у справі змінених позовних вимог, а відтак, у місцевого господарського суду були відсутні законні підстави для розгляду таких позовних вимог як “покладення на КП “ОМБТІ та РОН” виконання рішення про визнання за позивачем права власності на мийку”, що зумовлює скасування рішення суду від 22.08.2007 р.в частині покладання на Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”виконання рішення в зв'язку з порушенням судом норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині вимог.
Щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати за ОСОБА_1 на праві власності автомобільну ручну мийку за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності проводиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Отже, відповідно до вказаного положення КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
До того ж у даних правовідносинах відповідач виступає не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у відповідності з п.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України дає право звертатись з адміністративним позовом у випадках, встановлених законом.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати за позивачем право власності на будівлю- автомобільну ручну мийку загальною площею 127,7 кв.м., розташовану в місті Одесі АДРЕСА_1 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах за правилами господарського судочинства.
Судом апеляційної інстанції відхиляється клопотання КП “ОМБТІ та РОН” про припинення провадження у справі з підстави залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2, оскільки згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України та частиною першою статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, яким і є у справі фізична особа ОСОБА_2.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 80 ч. 1 п. 1, 99, 101 - 105 ГПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1.Апеляційні скарги задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2007 р. по справі № 26/308-07-6587 скасувати в частині покладання виконання рішення на Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.
3.Провадження у справі № 26/308-07-6587 в частині позовних вимог про зобов'язання КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати за ОСОБА_1 на праві власності автомобільну ручну мийку за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 - припинити.
4.В іншій частині рішення суду від 22.08.2007 року залишити без змін.
Стягнути з Одеської міської ради на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 85 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. на ІТЗ судового процесцу.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О. Т. Лавренюк