ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 жовтня 2007 р. |
Справа № А-10/170 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарях судового засідання: Бабінець У.В., Дребот Н.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до відповідача: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті,
01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14
про: визнання нечинною постанови
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 2010 від 17.05.07р.)
від відповідача:Семенців І.М. - представник, головний спеціаліст,
(дов. № 41/1-8-2644 п від 06.03.07р., посвідчення № 000670 від 11.04.07р.)
в с т а н о в и в:
підприємцем ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання нечинною постанови начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області № 010520 від 01.06.07р.
Ухвалою суду від 13.09.07р., на підставі ч.1 ст.52 КАС України, за згодою позивача, здійснено заміну первинного відповідача належним - Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та не погоджуючись із оспорюваною постановою, згідно з якою відповідачем застосована фінансова санкція в розмірі 1700 грн., вказує на відсутність порушення, за які Законом України «Про автомобільний транспорт»передбачена відповідальність з посиланням на те, що всі необхідні для перевезення документи на час перевірки були оформлені у встановленому законом порядку, проте були надані перевіряючим в копіях у зв»язку з витребуванням їх оригіналів судом. Підтримуючи позов, позивач посилається і на те, що оспорювана постанова прийнята з порушенням вимог п.20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. N 1567, що полягає в ненаданні суб»єкту господарювання щодо якого проведено перевірку примірника акта перевірки, що в свою чергу унеможливило надання ним відповідних пояснень під час розгляду справи про порушення; така справа, всупереч вимогам до п.26 цього ж Порядку, була розглянута посадовою особою органу державного контролю у відсутності уповноваженої особи суб»єкта господарювання. При цьому, зазначає позивач, водій не є уповноваженою особою суб»єкта господарювання, що випливає з п.22 Порядку.2 Порядку.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, вказуючи на те, що фінансові санкції застосовані правомірно та у зв”язку з непред”явленням водієм документів необхідних для здійснення пасажирських перевезень, що є порушенням ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”; зазначеним Законом не передбачено пред”явлення копій документів, відтак, зазначає представник відповідача, оригінали таких документів, пред”явлені позивачем в ході розгляду даної справи, не відповідають вимогам, які до них ставляться згідно з чинним законодавством, а саме: розклад руху, схема маршруту, таблиця вартості проїзду , що є складовими паспорта маршруту мають переглядатися не рідше одного разу на три роки із внесенням обов”язкових змін до нього, тоді як дані документи розроблені позивачем у 2002р., і у 2005 р. не переглядались, позаяк відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту і зв”язку України від 27.12.04р. № 1142, позивач зобов”язаний був виготовити паспорт заново за новою формою, затвердженою цим наказом; квитково-касовий лист не оформлений з відображенням обліку та руху квитків, не містить запису і печатки автостанції, на яку згідно схеми та розкладу руху зобов”язаний заїжджати транспортний засіб.
За клопотанням відповідача в судове засідання були викликані свідки: водій ОСОБА_3 та посадова особа територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області державний інспектор ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_3 при його допиті в судовому засіданні пояснив, що працює водієм позивача, на час здійснення перевірки мав при собі лише копії ліцензійної картки, розкладу руху, схеми маршруту, так як оригінали цих документів забрав у нього позивач для пред”явлення в суд; про дану обставину він повідомив перевіряючих, про що вони зазначили в акті перевірки. Квитково-касовий лист був в наявності та пред”явлений перевіряючим разом з дорожнім листом і посвідченням водія; записів та відмітки автостанції у квитково-касовому листі не було, так як перевірка проводилась з самого ранку, коли водій тільки почав роботу.
Свідок ОСОБА_4 при його допиті в судовому засіданні пояснив, що 30.05.07р. у 8-42 год. здійснював перевірку автобуса, що належить позивачеві, в автобусі був водій ОСОБА_3, якому він запропонував надати документи, необхідні для перевезення; водієм були пред”явлені лише дорожній лист і посвідчення водія, відтак при перевірці не було виявлено ліцензійної картки, розкладу руху, квитково-касового листа, таблиці вартості проїзду. На запитання перевіряючих де всі зазначені документи, водій пояснив, що вони знаходяться у підприємця ОСОБА_1, про що зроблений запис в акті перевірки від 30.05.07р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, показання свідків, суд встановив наступне.
Відповідно до акта перевірки № 018094 від 30.05.07р. дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеного посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області у 8-45 год, було встановлено, що водій позивача здійснює посадку пасажирів для подальшого перевезення за маршрутом “Івано-Франківськ-Олеша” без обов”язкових для перевезення документів, а саме: без ліцензійної картки, квитково-касового листа, розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду, що є порушенням вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
За результатами перевірки та на підставі зазначеного акта перевірки, начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області 01.06.07р. винесено постанову № 010520 про застосування до суб”єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 фінансової санкції в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Суд вважає оскаржувану постанову неправомірною, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-III /в редакції, чинній на момент перевірки, надалі - Закону/ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Відповідно до її частини першої, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частина 2 цієї ж норми Закону визначає необхідні документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 цього Закону.
Так, згідно з її частиною першою, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, наведена норма Закону, підставою для відповідальності передбачає надання послуг з перевезення саме без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Як свідчать обставини справи, позивачем були оформлені такі документи, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами ліцензійної картки НОМЕР_1, терміном дії до 23.11.09р. на автобус Iveko, державнийНОМЕР_2, квитково-облікова картка № 509953 за 30.05.07р., паспорт маршруту «Івано-Франківськ - Олеша», затверджений начальником Івано-Франківського облавтоуправління у 2002р, що складається із схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду. Такі документи були оформлені до перевірки.
За наведених обставин , суд вважає неправомірним застосування відповідальності на підставі ч.1 ст.60 Закону згідно з оспорюваною постановою з посиланням на те, що послуги з перевезення пасажирів надаються позивачем без оформлення обов”язкових для перевезення документів.
Та обставина, що на час перевірки в силу певних причин, у водія не було їх оригіналів, не може слугувати правовою підставою для застосування відповідальності, оскільки Закон не містись відповідальності за непред”явлення таких документів.
В акті перевірки водій надав письмові пояснення про те, що перелічені в акті документи забрав підприємець, таким чином не підтвердив факт порушення, за яке Законом встановлена відповідальність. Про дані обставини зазначили і свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при їх допиті в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що документи були надані позивачем адвокатові з метою оформлення позовної заяви про визнання неправомірними дій Івано-Франківської облдержадміністрації щодо проведення конкурсу з надання маршрутів загального користування (довідка АО “Західноукраїнська правнича компанія” від 05.10.07р., ухвала господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № А-8/77 від 22.05.07р., показання свідка ОСОБА_3).
Вказана обставина не звільняє водія від передбаченого ст.39 Закону обов”язку мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, проте, як зазначалось вище, таке порушення не зазначено у ст.60 Закону підставою для відповідальності.
Відтак, конституційний принцип законності полягає, зокрема, в тому, що органи державної влади зобов”язані діяти лише на підставі, передбаченій законами України (ст.19 Конституції України). Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується даним принципом та вирішує справи на підставі законів України.
Наведені вище доводи відповідача про те, що наявні і оглянуті в судовому засіданні паспорт маршруту та квитково-касовий лист не відповідають чинному законодавству, а отже не вважаються оформленими в розумінні Закону, - не спростовують вимог позивача, так як такі доводи не слугували підставою для прийняття оспорюваної постанови № 010520 від 01.06.07р. та застосування відповідальності за результатами перевірки 30.05.07р., в зв”язку з чим у суду відсутні підстави приймати їх до уваги.
Більше того, відповідно до п.п.2.11.,2.12. Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв”язку України від 27.12.04р. № 1142, перевірка відповідності паспорта маршруту умовам перевезення є прерогативою комісії, до складу якої входять представники замовника перевезень, перевізника, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекції); зазначена комісія один раз у три роки має здійснювати таку перевірку та складати акт, яким встановлюється можливість подальшого застосування Паспорта при здійсненні перевезень пасажирів на маршруті. Відповідачем не доведено суду неможливість застосування паспорта маршруту, яким користувався позивач на момент перевірки та який затверджений у встановленому порядку у 2002р., як і не доведено необхідність внесення змін до нього, чи виготовлення нового паспорта, а тому у суду відсутні підстави вважати паспорт маршруту неоформленим, як на цьому наполягає відповідач.
Викладені обставини, на думку суду, є достатніми для висновку про неправомірність застосування санкції згідно з оспорюваною постановою, в зв”язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст 39, 60 Закону України ”Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року N 2344-III, ст. ст. 94, 158, 160, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
позов задоволити.
Визнати нечинною постанову начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано- Франківській області № 010520 від 01.06.07р.
Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14 на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_3) - 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 06.11.07р.
Внесено в АС “Діловодство суду”
пом. судді Кузишин У.Б.