Справа № 2а-2044/10 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого – судді Дубовика П.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про зобов’язання постановки на чергу для отримання компенсації за будинок, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду і просить зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації поставити його на чергу, встановлену місцевими органами виконавчої влади, для отримання компенсації в сумі 25320 грн. за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що має право на вказану компенсацію, але відповідач відмовив у постановці на чергу, посилаючись на зміни в чинному законодавстві, якими скасовано правові підстави отримання компенсації особами, що проживали в чистій місцевості й отримали у спадщину нерухоме майно на території радіоактивного забруднення.
Сторони просять справу розглядати без їх участі, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач 23 квітня 2010 року отримав у спадщину будинок АДРЕСА_1, а сам з 20.04.1994 року по даний час проживає в м.Радомишль Житомирської області, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВММ № 625971 та паспорту громадянина України серії НОМЕР_1.
Згідно Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93 с.Рудня-Базарська Народицького району Житомирської області відноситься до зони безумовного (обов’язкового) відселення.
Ст. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі Закон) визначено, що населення, яке проживає у зоні безумовного (обов’язкового) відселення, підлягає обов’язковому відселенню.
Відповідно до ч.6 ст.35 Закону компенсацію громадянам за втрачене у зв»язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до ст.. 4 Закону, у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, мають право отримати громадяни, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно(жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бути перевезено із зазначених територій.
Позивач здав отримане у спадщину домоволодіння, вартість якого складає 25320 грн., на баланс Базарської сільської ради, що підтверджується копіями рішення Базарської сільської ради від 27.08.2010 року та довідки-характеристики й технічного паспорту на житловий будинок, виданими Коростенським міжміським БТІ.
В своєму запереченні представник відповідача зазначив, що позивачу відмовлено у постановці на чергу в зв’язку з тим, що згідно абз.2 п.5 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою КМ України № 1243 від 18.11.2009 року (надалі Порядок), спадкоємці громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на грошову компенсацію за втрачене спадкоємцем нерухоме майно, якщо така компенсація була нарахована, але не отримана переселенцем, відповідно до норм Цивільного кодексу України.
Суд вважає вказану відмову протиправною з наступних міркувань.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом визначено, що Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування (статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не встановлення отримання грошової компенсації спадкоємцем за втрачене спадкодавцем нерухоме майно у випадку, якщо така компенсація була нарахована й не отримана переселенцем, яка не відповідає Закону.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 35 Закону не містить будь-яких обмежень або посилань на наявність у спадкодавця направлення на переселення або отримання у спадщину майна лише переселенця, як підставу для виплати компенсації спадкоємцю. Відсутні зазначені посилання і в Положенні про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою КМ України № 755 від 15.07.97. Пунктом 5 вказаного Положення єдиною підставою для отримання спадкоємцем компенсації визначено знаходження нерухомого майна на території зони радіоактивного забруднення. В переліку документів, які подаються спадкоємцем органу виконавчої влади, відсутнє направлення на переселення на ім’я спадкодавця (п.6 Положення).
Відповідно до п.7 Положення, грошова компенсація перераховується на особистий рахунок переселенця (спадкоємця) у порядку черги, встановленої місцевими органами виконавчої влади.
На підставі викладеного та з урахуванням положень ст.50 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, суд дійшов переконання, що відмовляючи у постановці позивача на чергу для отримання компенсації за втрачене майно, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними.
Від сплати судового збору сторони звільнені згідно: позивач - п.18 ст.4, відповідач – ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та рішення Народицької селищної ради від 25.02.2010 року.
Керуючись ст.35 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст.ст.9-11, 18, 71, 160, 161, 162, КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у постановці на чергу для отримання компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1, протиправними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації поставити ОСОБА_1 на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1, в сумі 25320 грн.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її отримання, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
СУДДЯ: