АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-702-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 23 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

Головуючого, судді         Ломанової Л.О.,

        суддів             Притуленко О.В.,

                    Кустової І.В.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Першої Керченської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Першої Керченської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вимоги заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивачки - ОСОБА_7, після чого відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок. Строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачкою пропущений з поважних причин, оскільки після смерті доньки вона перебувала у похилому віці, знаходилася у пригніченому стані та незважаючи на це повинна була дбати про малолітнього  правнука, який залишився без опіки.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений – визначено позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 – три місяця із дня набрання судовим рішенням  законної сили.

На це рішення представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Так у скарзі йдеться про те, що позивачка не довела наявність обставин, які  перешкоджали їй своечасно прийняти спадщину та свідчать про поважність причин пропуску строку на її прийняття.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 вказує, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8, який заповів усе власне майно, зокрема, належний йому будинок АДРЕСА_1,  дружині - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6 -9). Після смерті ОСОБА_8 за заявою його дочки ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 352 за 2003 рік (а.с.27). Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є її мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  та дочка ОСОБА_4 (а.с.4, 40). Даних про те, що ці особи зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини матеріали справи не містять.

Відповідно до положень частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з вимогами частини 3 статті 1272 цього Кодексу за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилалася на свій тяжкий психологічний та фізичний стан, оскільки після трагічної загибелі доньки -   ОСОБА_7 вона у похилому віці залишилася без сторонньої підтримки з річною дитиною – правнуком ОСОБА_9 на руках, змушена була взяти на себе обов’язки опікуна, оскільки мати дитини позбавлена волі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги вказані позивачем обставини, які підтверджені висновком ЛКК № 102 від 16 лютого 2010 року (а.с.17) та рішенням виконкому Керченської міської ради від 17 березня 2008 року № 219 «Про встановлення опіки на малолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.10), та  цілком слушно виходив з наявності  об’єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали ОСОБА_3  прийняти спадщину у визначені законом строки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

 На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова