АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-620-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Звєрев Г.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
Головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України АР Крим про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України АР Крим на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 09 грудня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України АР Крим (далі – Радгосп «Азовський») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 09 грудня 2009 року визнано мирову угоду, що укладена між позивачем та Радгоспом «Азовський», відповідно до якої відповідач зобов’язався визнати незаконними та скасувати накази № 43 від 29.08.2009 року, № 60 від 17.09.2009 року, № 64 від 18.09.2009 року, пункти 1-4 наказу № 68 від 29.09.2009 року, пункт 4 наказу № 81 від 22.10.2009 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, № 46-к від 30.09.2009 року про звільнення позивача з роботи; поновити позивача на посаді юрисконсульта; сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 18 879 грн.; позивач відмовляється від позовних вимог. Провадження у справі закрито.
Ухвалою цього суду від 12 квітня 2010 року у текст вказаної ухвали внесені виправлення у дату видання наказів та визначено, що усі вказані в ній накази видано у 2008 році.
Радгосп «Азовський» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 09 грудня 2009 року та в задоволенні позову відмовити, ухвалити нове рішення про стягнення з позивача 18879, 00 грн. та судових витрат.
Апелянт вказує, що умови мирової угоди суперечать інтересам радгоспу, оскільки виплатою 18879, 00 грн. (відповідно до умов мирової угоди) радгоспу спричинені збитки на вказану суму. Колишній директор підписав мирову угоду під впливом позивача.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 вважає, що подача апеляційної скарги є помстою теперішнього директора Радгоспу «Азовський» за його принципову позицію у роботі. Оскаржувана ухвала постановлена відповідно до вимог закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета спору.
Наслідком закриття провадження у справі після визнання судом мирової угоди укладеної сторонами є неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ( частина 3 статті 206 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що сторони звернулися до суду з заявою про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, надавши письмовий текст цієї угоди від 17 листопада 2009 року. Текст угоди свідчить про обізнаність сторін щодо процесуальних наслідків визнання судом мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачених частиною 3 статті 206 ЦПК України. Від імені Радгоспу «Азовський» мирову угоду підписав його директор, який був учасником судового процесу (а.с.252, 253 т.1). На теперішній час умови мирової угоди виконані.
Постановляючи ухвалу від 09 грудня 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону, відповідають інтересам сторін, виконання її умов не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Оскаржуючи ухвалу суду, апелянт посилається на те, що дії колишнього директора Радгоспу «Азовський» суперечать інтересам підприємства, оскільки спричинили збитки у сумі 18879, 00 грн. відповідно до Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Військового радгоспу «Азовський» за період з 01 жовтня 2009 року по 01 лютого 2010 року.
Проте, вказаним Актом підтверджується лише наявність дебіторської заборгованості на суму виплати ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 18879, 00 грн., яка належним чином підприємством не облікована (а.с.20, 20а).
Не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали і довід апеляційної скарги про те, що поновлення ОСОБА_3 на посаді юрисконсульта у подальшому спричинило шкоду радгоспу внаслідок незаконних дій його керівництва з розпорядження майном підприємства, оскільки це не стосується предмета спору, за яким визнано мирову угоду.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України АР Крим відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 09 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова