АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Притуленко О.В.,
суддів Полянська В.О.,
Кустової І.В.,
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства Кримської республіканської спілки споживчих товариств про зміну формулювання причини звільнення, стягнення розрахунку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства – Пономарьова Сергія Сергійовича на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства Кримської республіканської спілки споживчих товариств (далі – Торгівельне підприємство) про зміну формулювання причини звільнення, стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач працювала оператором, потім бухгалтером у Торгівельному підприємстві з 15 квітня 2008 року, з нею складено договір про колективну матеріальну відповідальність. 04 лютого 2009 року її звільнено з посади на підставі п.2 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Така причина звільнення є неправомірною та підлягає зміні на ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки законних підстав складати з нею договір про колективну матеріальну відповідальність не було. Розрахунок при звільненні не проведено у зв’язку з утриманням суми недостачі.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 17 березня 2010 року позов задоволено частково - визнано неправильним формулювання причини звільнення ОСОБА_5 за втратою довір’я на підставі п.2 ст.41 КЗпП України; змінене формулювання причини звільнення на ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням; стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14021 грн. 35 коп.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання щодо скасування судового рішення та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позовної заяви, або залишення її без розгляду.
Вимоги скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, неповним з’ясуванням суттєвих обставин по справі і наданням неналежної правової оцінки доказам, які надавалися.
Апелянт вказує, що судом при відкритті провадження порушені вимоги статей 119, 120, 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), поза увагою суду залишилося порушення позивачкою строків звернення до суду, а також відсутність її вимоги щодо скасування наказу про звільнення та наказу про утримання недостачі.
У наданих запереченнях, ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відповідача відхилити, оскільки рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення ОСОБА_5 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України та обґрунтованості її вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому суд не звернув уваги на те, що відповідно до змісту статті 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у вигляді виплати працівникові середнього заробітку покладається на працедавця за умови затримки виплати розрахунку.
Незважаючи на те, що позивачка зазначила, що при звільненні відповідач не виплатив їй розрахунок у сумі 1100 грн. і вимагала стягнення вказаної суми, суд не з’ясував, чи мала місце затримка розрахунку при звільненні і не вирішив вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості з заробітної плати.
Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції (пункт 5 частини 1 статті 311 ЦПК України).
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 311 ЦПК України , можливе, якщо суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, які перебувають у нерозривному зв'язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Оскільки вимоги, заявлені у позовній заяві ОСОБА_5 взаємозалежні, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не розглянуто всі позовні вимоги, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних норм при відкритті провадження у справі правового значення не мають, тому що не стосуються суті спору.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 5 частини 1 статті 307, пунктом 5 частини 1 статті 311, пунктом 2 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства – Пономарьова Сергія Сергійовича на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 року скасувати, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
О.В.Притуленко В.О.Полянська І.В.Кустова