УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Даніла Н.М.,
суддів М’ясоєдової Т.М.,
Сінані О.М.,
при секретарі Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 червня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до СП СМЕС ВАТ «Крименерго» про поновлення порушених цивільних справ і відшкодування матеріальної шкоди ,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 червня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні суперечки, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування обставин , які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того , що позивач не довів відповідно до вимог наведеного закону ті обставини , на які він посилався як на підставу своїх вимог, тому правові підстави для визнання позовних вимог ОСОБА_5 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відсутні.
Не надано жодних доказів і про заподіяння позивачу матеріальної шкоди у вказаній ним сумі внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки він добровільно сплатив суму нарахованих за оспорюваним актом збитків ВАТ «Крименерго», що він підтвердив в суді першої та апеляційної інстанції.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтями 11,15 ЦК України передбачено , що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру , за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника . Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило , власник порушеного права може скористатися не любим , а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом , який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Виходячи з аналізу норм статтей 11,12,15,16 ЦК України , ст.3 ЦПК України слід зробити висновок, що право , яке захищає суд, має існувати на день прийняття судового рішення.
Оскільки акт про Порушення правил користування електричною енергією та протокол засідання комісії ВАТ «Крименерго» не віднесені до рішень, зазначених в ст..16 ЦК України, носять характер претензії та є не обов’язковими для виконання стороною договору про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу(ст.714 ЦК України) вони не можуть бути оскаржені у суді.
Зазначені документи можуть бути використані як доказ у справі про захист прав споживача у разі, зокрема, відключення останнього від постачання енергетичними ресурсами або стягнення збитків, заподіяних порушенням відповідних Правил і цим доказам судом повинна бути надана оцінка в порядку, передбаченому нормами ЦПК України.
Відповідно до пунктів 48,53 Правил користування електричною енергією для населення ,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт , який підписується представником енергопостачальника та споживачем. На підставі акта енергопостачальник має право у встановлених випадках відключити споживача від електропостачання , а також визначити величину збитків , завданих йому протиправними діями споживача.
Як випливає із наведеної норми , підставою для складання акту про порушення правил користування електричною енергією є виявлення порушення споживачем цих правил, у тому числі факту розкрадання електроенергії.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_6 і він же до своєї смерті 05.02.2006 року був споживачем електричної енергії, що надавалася ВАТ «Крименерго», що підтверджується особовим рахунком №99-100.
Позивач та члени його родини проживають та прописані в будинку за зазначеною адресою, проте договір на поставку електроенергії у встановленій законом формі не укладено.
Акт №144641 від 29.03.2008 року про порушення Правил користування електричною енергією побутовим споживачем ОСОБА_6 із доданим розрахунком величини збитків за цим актом на суму 4236,77 грн. оформлені на колишнього споживача ОСОБА_6, оскільки про його смерть відповідач повідомлений не був.
Неправомірних дій робітників ВАТ «Крименерго» при складанні вказаного акту судом не встановлено.
ОСОБА_5 був отриманий акт №144641 від 29.03.2008 року про порушення Правил користування електричною енергією побутовим споживачем ОСОБА_6 з доданим до нього розрахунком величини збитків по вказаному акту у розмірі 4236,77 грн..
Позивач на якого збитки не нараховувались за своїм волевиявленням уклав з відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості та здійснює оплату боргу та щомісячних платежів за користування електричною енергією.
За таких обставин районний суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в зв’язку з тим, що він не довів порушення своїх прав, які підлягають судовому захисту.
Пояснення позивача щодо обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, були ретельно перевірені місцевим судом і обґрунтовано не прийняті до уваги з мотивів, наведених в судовому рішенні.
Також були предметом перевірки і оцінки суду першої інстанції доводи апелянта щодо оспорюваного позивачем акта і нарахованих на його підставі збитків та відключення домоволодіння від постачання електроенергії.
При розгляді справи районний суд з дотриманням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглянув позовні вимоги ОСОБА_5 в межах заявлених ним вимог, повно, всебічно і об’єктивно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам згідно ст.212 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.
Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.
Виходячи з викладеного , колегія суддів вважає , що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування рішення , тому що суд об’єктивно підійшов до вирішення спору , ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: Даніла Н.М. М’ясоєдова Т.М. Сінані О.М.