Справа № 22ц-14212/2010                                             Головуючий в 1 інстанції: Чехов С.І.

Категорія_________                                                        Доповідач: Коротенко Є.В.                                                                                                                                                                

      У Х В А Л А

                                        Іменем  України

16 листопада 2010 року          

Судова колегія судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Луганської області в складі:

         головуючого –  судді Коротенка Є.В.

         суддів- Заіка В.В., Гаврилюка В.К.

         при секретарі – Давиденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міловського районного суду Луганської області  від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

  встановила:

Позивач звернувся до Міловського районного суду Луганської області  із зазначеним позовом та просив суд стягнути з Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради на його користь заборгованості по заробітній платі у сумі 5741 грн., заборгованість по підзвітності у сумі 5962 грн. 24 коп. та середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 7274 грн., а всього – 18977 грн. 24 коп., в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що в період з 27 лютого 2009 року по 05 жовтня 2009 року він працював на посаді директора Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради, та при звільненні йому не були сплачені заборгованості по заробітній платі у сумі 5741 грн. і  заборгованість по підзвітності у сумі 5962 грн. 24 коп. Тому він просить суд стягнути зазначені суми з відповідача та, на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 7274 грн.(станом на березень 2010 року).

Рішенням Міловського районного суду Луганської області  від 01 жовтня 2010 року вказані позовні вимоги ОСОБА_2 до Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради були задоволені частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 6929 грн. та на відшкодування судових витрат – 189 грн. 29 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення правильно прийняв до уваги  матеріали спільної перевірки прокуратури Міловського району Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в Міловському райні Луганської області та Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації № 01/08-17/3935 від 16.12.2009 року, відповідно до яких заборгованість Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради перед ОСОБА_2 станом на 01.12.2009 року складала 128 грн. 83 коп. (а.с.5-7).

Зазначена заборгованість поштовим переказом на ім’я позивача сплачена відповідачем 22.09.2010 року у повному обсязі (а.с.108). Обставини щодо сплати вказаної суми не заперечуються позивачем.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зробив правильний розрахунок середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні саме у сумі 6929 грн. та стягнув вказану суму з відповідача. При цьому суд діяв відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно із якими суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Разом із тим, Міловський районний суд Луганської області, дослідивши обставини справи, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 5741 грн. і  заборгованість по підзвітності у сумі 5962 грн. 24 коп., оскільки позивачем суду не надано достатніх належних та допустимих доказів на обгрунтування позову в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи,         будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.    

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Міловського районного суду Луганської області  від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Міловського житлово-комунального підприємства Міловської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі відхилити.

Рішення Міловського районного суду Луганської області  від 01 жовтня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції:  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: