АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-659-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Кондрак Н.Й.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломановї Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ спільно нажитого майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розділ спільно нажитого майна, визнання права власності на майно та зобов’язання повернути особисті речі, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про розділ спільно нажитого майна, мотивуючи тим, що за час шлюбу сторони набули у власність нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 та рухоме майно на суму 19640 грн., яке є об’єктом спільної сумісної власності.
У лютому 2010 року ОСОБА_3 доповнила позов, вказавши, що поряд з розподілом вказаного житлового будинку бажає також отримати у власність Ѕ частку земельної ділянки площею 0, 929 Га, на якій розташовано цей будинок.
Посилаючись на вказане, позивачка просила суд визнати за нею право власності: на Ѕ частку спірного будинку, виділивши її частку в натурі; на Ѕ частку земельної ділянки, що розташована під спірним будинком, 6 м3 ділового лісу, 1000 шт. цегли, колоди, труб для опалення у кількості 16 шт., метал, електродриль, рівень лазерний, душову кабіну, 2 двері, ліжко двоспальне, мийку, велосипед, болгарку та електрозварювальний апарат, всього на суму 10720 грн.
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд визнати за ним право власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_2, оскільки за період шлюбу внаслідок його праці вартість даного будинку значно збільшилась, також просив розділити спільне нажите майно, всього на суму 6365 грн., та повернути речі, які належали йому до шлюбу.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 29 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково.
Судом поділено нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1: визнано за ОСОБА_3 право власності на 48/100 часток цього будинку, за ОСОБА_4 визнано право власності на 52/100 його часток та розділено будинок в натурі; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0928 Га, що розташована під будинком АДРЕСА_1. Також поділено рухоме майно - пральна машинка «Самсунг» та прес, які є об’єктом спільної сумісною власності подружжя; зобов’язано позивачку повернути відповідачу відеомагнітофон «Палладіум». В задоволенні вимог ОСОБА_3 про поділ іншого майна відмовлено. Також відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_2 та зобов’язання повернути швацьку машину «Зінгер». Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане судове рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Так апелянт вказує, що судом безпідставно не прийняті до уваги письмові пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_2, не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7 та наявної у справі квитанції грошового переказу. Спільне рухоме майно сторін розподілено неправильно. Суд помилково не визнав будинок АДРЕСА_2 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ставить питання про відхилення скарги та залишення судового рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що з 20 липня 2001 року по 14 жовтня 2008 року сторони знаходилися у шлюбних відносинах (а.с. 6, 216). 27 червня 2003 року ОСОБА_4 купив та зареєстрував на себе право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 25, 26). Земельну ділянку, розташовану під цим будинком, ОСОБА_4 безоплатно отримав у власність 30 грудня 2003 року (а.с. 224).
Ухвалюючи рішення щодо розподілу цього будинку, суд першої інстанції виходив з того, що це майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, яке можливо розділити у натурі, а також з обгрунтованості вимог ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки, що розташована під цим будинком та призначена для його обслуговування.
Цей висновок суду ґрунтується на нормах сімейного законодавства України (частина 2 статті 60, частина 1 статті 70, частина 1 статті 71 Сімейного кодексу України) та відповідає вимогам статті 118, пункту «г» частини 1 статті 87, пункту «а» частини 2 статті 89 Земельного кодексу України.
Посилання апеляційної скарги на те, що будинок АДРЕСА_1 придбано за особисті гроші ОСОБА_4, які він отримав від своїх закордонних родичів, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки суд першої інстанції, ретельно перевіривши надані відповідачем докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_2, наявність грошового переказу з Німеччини на ім’я дочки відповідача - свідка ОСОБА_7 та її пояснень щодо передачі грошей батькові є неналежними доказами у сенсі вимог статті 59 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається також, що з 16 травня 2001 року ОСОБА_3 є співвласником частини будинку АДРЕСА_2 (а.с.39). Даними інвентарної справи на цей будинок підтверджується, що станом на 27 жовтня 2004 року набули статусу законних самовільно побудовані будівлі, зокрема навіс – літера «Д» та прибудова – літера «а», яких не існувало станом на 12 липня 2000 року, а також збільшилася вартість будинку з 11 309 грн. у 2000 році до 22 874 грн. у 2004 році (а.с.35-36, 40).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 1/6 частку вказаного будинку № 45, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки відповідачем не надано належних доказів того, що вартість цього будинку за час його шлюбу з ОСОБА_3 істотно збільшилася саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затрат ОСОБА_4
Такий висновок суду, який зроблено відповідно до вимог статті 60 ЦПК України, відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні будь – які докази того, що саме внаслідок особистої праці та грошових витрат відповідача змінилася вартість будинку та складові цього домоволодіння.
Проте, з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 випливає, що перебудову цього будинку здійснювали наймані робітники ще до складення сторонами шлюбу (журнал судового засідання від 30 листопада 2009 року - а.с.158-160).
Тому доводи апелянта щодо неповного з’ясування судом обставин справи та безпідставного надання переваги доказам, наданим позивачкою, не заслуговують на увагу.
Також колегія суддів не може погодитися з доводом ОСОБА_4 про неправильний розподіл між сторонами пральної машинки «Самсунг» вартістю 2 400 грн. та преса вартістю 30 грн., оскільки при ухваленні рішення в цій частині суд першої інстанції врахував не тільки хто зі сторін утримує це майно, а також і його вартість у сукупності з іншим майном, яке поділене між колишнім подружжям.
Апеляційний суд відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_4 та залишає без змін рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 березня 2010 року.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О. Ломанова О.В.Притуленко І.В. Кустова