АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-807-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого – судді         Ломанової Л.О.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі             Короткові Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (далі – ВАТ «Крименерго») про визнання недійсним договору на реструктуризацію заборгованості від 07 квітня 2009 року, що укладений між сторонами, на підставі частин  3 та 4 статті 203,  пункту  2 частини 1 статті 208, статей 229, 231 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач після смерті  батька, у якого були борги за послуги з електропостачання у сумі 7556 грн. 36 коп., вселився у будинок АДРЕСА_1 При підключенні вказаного будинку до мережі електропостачання, позивач був вимушений укласти з відповідачем спірний договір, оскільки йому не видавали абонентську книжку. Вважає, що укладення цього договору порушує його законні права, оскільки договір укладений усупереч його волі, під впливом помилки відносно істотних обставин,  що стосуються позовної давності,  форма договору не відповідає встановленій законом.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким визнати спірний договір недійсним.

Так апелянт вказує, що спірний договір укладений під психологічним тиском працівників ВАТ «Крименерго», його згода на укладення договору не була вільною й не відповідала його внутрішньої волі. Вважає помилковим висновок суду про те, що початок виконання ним умов договору є підтвердженням згоди з цим договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення – залишенню без змін.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій особи, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій особи, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 ЦК України).

Як встановлено статтею 6 вказаного Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічна правова норма міститься у частині 1 статті 627 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Відповідно до положень частини 1 статті 205 вказаного Кодексу сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (частина 3 статті 639 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня  2009 року ОСОБА_3 звернувся до ВАТ «Крименерго»  з заявою про розстрочку  виплати збитків у розмірі 7556 грн. 36 коп., розрахованих за актом № 143315  від 28 березня 2008 року, складеним у зв’язку з порушенням Правил користування електричною енергією  його батьком (а.с.10). У той же день ВАТ «Крименерго»  склало з ним, як з власником частини житлового будинку, договір з реструктуризації виплати заборгованості за вказаним актом (а.с. 11, 56, 58).

Умови договору з реструктуризації збитків, складеного 07 квітня  2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Крименерго», визначені сторонами цього договору, вони  породжують цивільні права та обов’язки сторін та не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони  вибрали письмову форму вказаного договору, що відповідає  вищевказаним нормам матеріального права, зокрема вимогам статті 6 та частини 1 статті 627 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки  позивач вільно розпорядився власним правом на складання договору реструктуризації збитків, спричинених попереднім власником - його батьком.

Доводи позивача щодо відсутності його волі при вчиненні оспорюванного правочину та складення договору про реструктуризацію боргу під впливом помилки, були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи, що визначення строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність) не має істотного значення для визнання правочину недійсним у сенсі вимог частини 1 статті 229 ЦК України (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки), твердження ОСОБА_3 про складення спірного договору під впливом помилки щодо строку виконання зобов’язання, не може бути прийнято до уваги.

Судом першої інстанції  ретельно досліджені обставини укладення  договору про реструктуризацію  боргу, надані докази отримали   належну оцінку, тому висновок суду про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 1 статті 231  ЦК України (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства) слід визнати правильним.

Доводи апелянта про те, що спірний договір укладений ним під психологічним тиском працівників ВАТ «Крименерго» не підтверджені матеріалами справи.

Початок виконання ОСОБА_3 умов  договору реструктуризації суд першої інстанції правильно оцінив, як згоду позивача з умовами складеного ним договору, оскільки позивач відповідно до вимог частини 1 статті 526 ЦК України почав належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до умов договору від 07 квітня  2009 року.

Тому колегія судів не може погодитися з  твердженням апелянта про помилковість такого висновку суду.

Заперечуючи проти постановленого рішення, апелянтом не надано беззаперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Апеляційний суд відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України відхиляє апеляційну скаргу, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2010 року залишає без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О.Ломанова О.В.Притуленко І.В.Кустова