Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді  Іващенко В.В.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі Дяченко Л.О.

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні сараєм за апеляційною скаргою  ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року,                                                      

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні сараєм літ «Г» по АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить 3\40 частки домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8  є її співвласниками. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03.06.2003 року 1/5 частка вказаного домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_7 Згідно договору дарування від 11.09.1991 року власником 13/20 долі вказаного домоволодіння є донька ОСОБА_6, а 3/40 долі належить на праві власності ОСОБА_8 Відповідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно КРП БТІ м. Євпаторії від 18.01.2008 року загальна площа домоволодіння з господарськими спорудами складає 99,1 кв.м., жила площа – 59 кв.м., а розмір земельної ділянки 411 кв.м. Зазначає, що  вона є власницею сараю літ «Г», проте ОСОБА_7 та ОСОБА_6 чинять їй перешкоди у користуванні сараєм.

Просить суд усунути перешкоди у користуванні сараєм.

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 17 травня 2010 року – позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_7 усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні сараєм літ «Г», що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7 подала  апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що спірний сарай є спільною частковою власністю. Зазначає, що відповідно до договору дарування ОСОБА_5 є власником  3/40 долі домоволодіння, без вказівки які саме  приміщення та споруди їй належать. При вирішенні спору не було прийнято до уваги те, що співвласниками своє майно не виділено в натурі, та не  визначений порядок користування домоволодінням.

 Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторони,  обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5 маючи право власності у тому числі і на сарай літер «Г» позбавлена можливості з вини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 користуватися своєю власністю.

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.

 Судом було встановлено, що на підставі договору дарування від 18.05.2001 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_5 3\40 часток домоволодіння АДРЕСА_1, яке в цілому складається  з жилого будинку літ «А» жилою площею 57,4 кв.м., сараїв літ В,Г,К,Л, убиральня літ Уб, споруд,  які розташовані на земельній ділянці площею 411 кв.м.

Співвласниками  ОСОБА_5 є ОСОБА_8 – 3\40 часток домоволодіння, ОСОБА_7 -1\5 частка та ОСОБА_6 -13\20 часток, що підтверджується довідкою КРП БРТІ м. Євпаторії від 08.07.2008 року.

 Тобто з вищевказаного слідує, що всі сторони  є  співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а саме жилого будинку, сараїв літ В,Г,К,Л, убиральні, споруд,    в ідеальних частках.

 Статтею 358 ЦК України передбачається, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють  і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З матеріалів справи та пояснень сторін  слідує, що  будь-яких угод щодо  порядку користування частками домоволодіння, у тому числі сараями, убиральнею та спорудами,  між співвласниками не  укладалося.

Розділ  домоволодіння  в натурі з визначенням  часток  та розподілом споруд, зокрема сараїв, між співвласниками проведений не був.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для  винесення рішення  про усунення  перешкод позивачці  в користуванні сараєм літ «Г», оскільки відсутні будь-які документальні докази  того, що  даний сарай  належить їй на праві власності, оскільки в даному випадку тільки власник  має вимагати  від інших  співвласників  усунути йому перешкоди  в користуванні своєю власністю.            

           З урахування наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у зв’язку з його необґрунтованістю.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –

В И Р І Ш И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року – скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні сараєм – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

            Судді: