АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-856-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» про стягнення орендної плати та пені, за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» (далі – СФГ «Назім-Вадим») про стягнення орендної плати та пені.
Вимоги позову мотивовані тим, що 04 вересня 2004 року між сторонами укладений договір оренди земельної частки (паю) строком на п’ять років, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався сплачувати позивачці оренду плату у розмірі 2400 кг на рік (1200 кг ячменю та 1200 кг пшениці). Внаслідок неналежного виконання умов договору за 2005 – 2009 роки утворилася заборгованість, яка з урахуванням пені складає 15498 кг.
Посилаючись на зазначене, позивачка просила стягнути з відповідача 7749 кг. пшениці та 7749 кг. ячменю.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений частково – стягнуто з відповідача на користь позивачки 6000 кг., пшениці, 300 кг ячменю, пеню у розмірі 876 грн., в решті позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі СФГ «Назім-Вадим» ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового – про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що після отримання позивачкою державного акта на право власності на земельну ділянку дія договору оренди припинена. Позов заявлений за межами позовної давності.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням початку перебігу позовної давності з 24 серпня 2007 року, коли позивачка звернулася до СФГ «Назім-Вадим» з вимогами провести розрахунок по заборгованності.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2004 року між сторонами укладено договір оренди земельної частки (пая) на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 від 17 червня 1997 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 передала в оренду СФГ «Назім-Вадим» земельну частку (пай) у розмірі 3.14 умовних кадастрових гектара землі строком на п’ять років (а.с. 6-7).
02 серпня 2007 року на підставі розпорядження Нижньогірської районної держадміністрації від 25 січня 2007 року № 41 ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3, 1500 Га., яку виділено в натурі (а.с. 8).
Відповідно до розділу ІХ Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений.
Договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зобов’язання сторін за договором оренди земельної частки (паю) можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі. При відмові орендаря розірвати цей договір із зазначених підстав та припинити користування земельною ділянкою право власності власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в законному порядку.
Викладенні положення узгоджуються з пунктом 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене, з часу отримання позивачкою державного акта на право приватної власності на землю сертифікат серії НОМЕР_1 від 17 червня 1997 року втратив чинність, а ОСОБА_3 набула статусу власника конкретної земельної ділянки, у зв’язку з чим дію договору оренди земельної частки (паю) від 04 вересня 2004 року слід вважати припиненою з 02 серпня 2007 року, на що обґрунтовано посилався апелянт.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, що передбачено статтею 257 Цивільного кодексу України. На застосуванні позовної давності наполягав відповідач у заяві до суду (а.с. 25).
Встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду 18 вересня 2009 року (а.с.4).
Таким чином, період стягнення заборгованості за договором оренди земельної частки (пая) у межах позовної давності складає 317 днів (з 18 вересня 2006 року по 02 серпня 2007 року).
За умовами договору оренди відповідач повинен був надати позивачці 2084, 38 кг. зерна = (2400*317)/365. При цьому, як випливає зі змісту позовної заяви та не заперечується сторонами, відповідач за вказаний період розрахувався з позивачкою, надавши їй 700 кг. ячменя.
За таких обставин, на користь позивачки необхідно стягнути 1384, 38 кг. (по 692 зерна пшениці та ячменя)= 2084, 38 кг. - 700 кг.
Вимоги позивачки за період з 02 серпня 2007 року по 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки знаходяться за межами дії договору оренди земельної частки (пая). Виплата позивачці зерна поза межами дії цього договору не свідчить про погашення відповідачем заборгованості з орендної плати за попередні роки, оскільки, як пояснив апелянт, він проводив оплату розраховуючи на майбутнє укладання з ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи вимоги пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо спеціальної позовної давності та звертаючи увагу на відсутність між сторонами з 02 серпня 2007 року договірних відносин, вимоги позивачки щодо стягнення на її користь пені за несвоєчасну виплату орендної плати задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і ухвалив його з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог пунктів 1 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 травня 2010 року та ухвалення нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами частини 5 статті 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір (державне мито) у сумі 13, 85 грн. = (1384, 38 * 155) / 15 498, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 10, 72 грн. = (1384, 38 * 120) / 15 498 та витрати на правову допомогу у сумі 10 грн. = (1384, 38 * 110) / 15 498.
Враховуючи наведене, на підставі статті 257 Цивільного кодексу України, і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті статті 314 та статтею 316 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» про стягнення орендної плати та пені задовольнити частково.
Стягнути з Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» на користь ОСОБА_3 орендну плату за договором оренди земельного паю від 04 вересня 2004 року у вигляді 692 (шістсот дев’яносто два) кг зерна пшениці та 692 (шістсот дев’яносто два) кг зерна ячменю.
У разі відсутності вказаної кількості зернових, стягнути з Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» на користь ОСОБА_3 одну тисячу триста вісімдесят чотири грн. 38 коп. (вказана сума визначена без утримання податків та обов’язкових платежів).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Селянського фермерського господарства «Назім-Вадим» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 13 грн. 85 коп., витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи у розмірі 10 грн. 72 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 грн., усього 34 грн. 57 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова