АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-773-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

суддів                 Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.

при секретарі             Джан Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі – ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5/06 від 17 квітня 2007 року, що укладений між позивачем та ОСОБА_4, в розмірі 121110, 29 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, та виселення.

Вимоги позову мотивовані тим, що 17 квітня 2007 року між ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 18200, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту – 17 квітня 2017 року, при цьому позичальник сплачує Кредитодавцю комісію у розмірі 0, 07 % від суми кредиту, що складає 12, 74 доларів США.

Також, 17 квітня 2007 року ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» уклав з ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, згідно з яким останні передали позивачу у забезпечення зобов’язань за цим договором наведену квартиру.

Додатково з метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 5/06 між ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» і ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед позивачем за виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором.

ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» свої зобов’язання виконав у повному обсязі, однак, відповідач свої обов’язки згідно з умовами кредитним договором належним чином не виконує.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 20 квітня 2010 року позов ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» задоволений частково – стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 5/06 від 17 квітня 2007 року в сумі 121110, 29 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 АР Крим шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною продажу предмету іпотеки, згідно експертної оцінки майна, визначеної суб’єктом оціночної діяльності. У задоволенні позову в частині виселення з вказаної квартири відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так у скарзі йдеться про те, що суд не з’ясував законність надання кредиту в іноземній валюті при відсутності у ВАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» індивідуальної ліцензії. Поза увагою суду залишись обставина суттєвої зміни виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором у зв’язку із зміною курсу долара на момент подання позову. Вважає, що подальше виконання договору на існуючих умовах, зокрема у іноземні валюті, є порушенням принципу справедливості, закріпленого у статті 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що існують підстави для визнання кредитного договору недійсним згідно з умовами статей 229, 230 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 27 липня 2010 року була проведена заміна первісного позивача ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі –Банк).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду у частині відмови у задоволенні позову в частині виселення з вказаної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_5 не оскаржується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог Банку, оскільки відповідач неналежним чином виконував зобов’язання по поверненню кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обов’язок виконувати зобов’язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов’язання передбачені статями 525, 526 ЦК України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що не заперечувалось сторонами, 17 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 18200, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту – 17 квітня 2017 року, при цьому позичальник сплачує Кредитодавцю комісію у розмірі 0, 07 % від суми кредиту, що складає 12, 74 доларів США.

Судом встановлено, що відповідач належним чином вимоги цього кредитного договору не виконував, у наслідок чого заборгованість  станом на 20 квітня 2010 року складає 121 110 грн. 29 коп. Розмір заборгованості відповідачами не оспорюється.

З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 5/06 між Банком і ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед позивачем за виконання Позичальником своїх зобов’язань.

Положеннями частин 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 17 квітня 2007 року Банк уклав з ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, згідно з яким останні передали позивачу у забезпечення зобов’язань з цим договором таке нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 АР Крим (статті 1 та 2 Іпотечного договору (а.с. 17-21).

Тому, при порушенні відповідачем основного зобов’язання, Банк на підставі статті 8 Іпотечного договору обґрунтовано заявив вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог Банку.

Довід апелянта про те, що суд не з’ясував законність надання кредиту в іноземній валюті при відсутності у Банка індивідуальної ліцензії не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вимоги про визнання кредитного договору недійсним не були заявлені в цьому спорі, тобто не були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості давати висновки з цього питання.

Також не заслуговує на увагу  посилання апелянта на існування підстав для визнання кредитного договору недійсним згідно з умовами статей 229, 230 ЦК України, оскільки вимог про недійсність наведеного правочину у цій справі також заявлено не було.

Обставин порушень принципу справедливості, закріпленого у статті 3 ЦК України та вимог статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»  при виконанні умов Кредитного договору судом не встановлено.

Твердження апелянта щодо обставини суттєвої зміни виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором у зв’язку із зміною курсу долара з часу видачі кредиту до подання позову Банком, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з вимог статті 652 ЦК України випливає, що укладення кредитного договору в іноземній валюті та здійснення позичальником платежів у доларах США не є істотною зміною обставин в розумінні цієї статті. При цьому колегія суддів вважає, що валюта, у якій отримано кредит, є предметом зобов’язання, оскільки при укладенні договору відповідач мав розуміти, що курс долара США відносно гривні України постійно змінюється, свідомо вступив у такі правовідносини з Банком і мав прогнозувати тягар власних фінансових труднощів у зв’язку з поверненням кредиту у валюті іншої країни.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 квітня 2010 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді

        І.В. Кустова Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська