АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-820-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого – судді Ломанової Л.О.,
суддів Кустової І.В.,
Полянської В.О.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Нижньогірського комунального підприємства до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 11 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року представник Нижньогірського комунального підприємства (далі – Нижньогірське КП) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим, не оплачує комунальні послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1 383 грн.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 11 травня 2010 року позов Нижньогірського КП задоволений частково – з ОСОБА_4 стягнена заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в розмірі 901,68 грн., в решті позову – відмовлено, а також вирішене питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову про стягнення 901,68 грн. за період з 1 січня 2008 року до 1 січня 2010 року, а також стягнення судових витрат, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, мотивовану невідповідністю висновків суду обставинам справи, в якій просить скасувати в зазначеній частині рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не були взяті до уваги факти відсутності договору між сторонами про надання послуг; неналежного надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території; невідповідності фактичної площі житла та розміру, з якої обчислювалась плата за послуги; неврахування судом наявності пільг з оплати спірних платежів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині про задоволення позову – щодо стягнення заборгованості за період з 1 січня 2008 року (з часу створення Нижньогірського КП) до 1 січня 2010 року, суд виходив з того, що відповідач як споживач комунальних послуг неналежно виконує свої обов’язки з оплати таких послуг.
З таким висновком погоджується колегія суддів.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Враховуючи зазначене положення законодавства, а також беззаперечно встановлену судом обставину щодо неналежної оплати позивачем комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відповідний обов’язок має бути покладений на відповідача.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами договору про надання послуг, оскільки згідно з пунктом 1 частини 3 наведеної статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, є також обов’язком споживача таких послуг.
Доводи апеляційної скарги, які полягають у неналежному наданні позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, були предметом розгляду суду першої інстанції, та були обґрунтовано відхилені судом, оскільки зазначені обставини не звільняють позивача від обов’язку з оплати наданих послуг, а можуть бути лише підставою для відповідного зменшення вартості послуг, проте належними доказами такі заперечення ОСОБА_4 проти позову доведені не були, як спростовуються матеріалами справи і твердження апелянта щодо відсутності послуг, які б надавалися позивачем, окрім вивозу сміття (а.с. 35, 36).
Відтак, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для скасування рішення суду, а також для спростування висновків суду про необхідність стягнення з відповідача заборгованості.
Між тим, в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Нижньогірського КП, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення. В зазначеній частині колегія суддів знаходить твердження апеляційної скарги обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, який мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, АР Крим (а.с. 6), є споживачем комунальних послуг. Рішенням сесії Нижньогірської селищної ради від 18 грудня 2007 року № 762 в якості виконавця комунальних послуг в селищі визначене Нижньогірське КП (а.с. 28), іншими рішеннями селищної ради – від 21 вересня 2006 року № 112 (а.с. 29) і від 6 лютого 2009 року № 1242 (а.с. 27) були встановлені тарифи на зазначені послуги. Згідно розрахунку Нижньогірського КП за період з 1 січня 2008 року до 1 січня 2010 року вартість наданих комунальних послуг складала: 346,80 грн. за 2008 рік, 86,70 грн. за січень – березень 2009 року, 468,18 грн. за квітень – грудень 2009 року, а усього – 901,68 грн. (а.с. 20, 21). За цей самий період відповідачем надані послуги оплачені не були.
При визначенні розміру заборгованості позивача за період з 1 січня 2008 року до 1 січня 2010 року суд необґрунтовано виходив з наданих позивачем даних про площу квартири ОСОБА_4 – 57,8 м2, яка відповідно до даних технічного паспорту, складає 53,2 м2 (а.с. 53), змін щодо розміру площі у встановленому порядку не вносилося.
Виходячи з дійсних даних про площу квартири відповідача, а також суму, на яку відповідачем послуги були оплачені, розмір заборгованості за визначений судом період складає 829,92 грн. і має розраховуватися таким чином: 15 місяців (з січня 2008 року до березня 2009 року) х 0,5 грн. (вартість послуг за 1 м2) х 53,2 м2 = 399 грн.; 9 місяців (з квітня 2009 року до грудня 2009 року) х 0,9 грн. (вартість послуг за 1 м2) х 53,2 м2 = 430,92 грн.; 399 грн. + 430,92 грн. = 829,92 грн.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру заборгованості, що становить зазначену суму, яка і підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Нижньогірського КП за період з 1 січня 2008 року до 1 січня 2010 року.
При цьому колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги щодо неврахування судом факту наявності у позивачі пільг з оплати наданих Нижньогірським КП послуг. Докази щодо наявної пільг відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалися, а були лише додані до апеляційної скарги. Крім того, судом було вирішене питання про стягнення заборгованості за період 2008 – 2009 років, а взяття відповідача на облік як пільговика Управлінням праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації, датоване 1 січня 2010 року (а.с. 52).
Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з того, що позивач просив стягнути з ОСОБА_4 1 383 грн., а задоволенню підлягає позов на суму 829,92 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог присуджуються до сплати і судові витрати: на користь Нижньогірського КП – 18 грн. зі сплачених при поданні позову позивачем 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; в дохід держави – 30,60 грн. судових втрат з 51 грн., які підлягають сплаті при зверненні до суду із позовом та від сплати яких звільнено позивача.
На підставі наведеного, керуючись частиною 5 статті 88, статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 11 травня 2010 року змінити в частині розміру заборгованості та судових витрат:
– визначити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Нижньогірського комунального підприємства, в розмірі 829 (вісімсот двадцять дев’ять) грн. 92 коп.
– визначити суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Нижньогірського комунального підприємства, в розмірі 18 (вісімнадцять) грн.
– визначити суму судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави, в розмірі 30 (тридцять) грн. 60 коп.
В решті рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Л.О. Ломанова І.В. Кустова В.О. Полянська