РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили суд стягнути з ОСОБА_7 у відшкодування матеріальних збитків – 4278грн., моральної шкоди – 5000грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є власниками квартири №1, яка розташована на першому поверсі двохповерхового АДРЕСА_1. Поверхом вище знаходиться квартира №4, яка належить відповідачці, з вини якої сталися затоплення, оскільки ОСОБА_7 встановила в своїй квартирі обладнання та ємкість для води і не контролювала їх роботу. Внаслідок затоплення були пошкоджені стелі, стіни, підлога в коморі, кухні, ванні, коридорі і спальних кімнатах, у зв’язку з чим потребує проведення ремонтних робіт. Факт затоплення підтверджується доданими до заяви актами обстеження від 24.07.2008 року та 28.07.2008 року. Також було знищено майно позивачів: книги, документи, вартість яких позивачі оцінюють у 1000грн. Крім того, вони зазнали моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв’язку із знищенням і пошкодженням квартири та майна, розмір компенсації моральної шкоди позивачі оцінюють у 5000грн. У добровільному порядку ОСОБА_7 відмовилася від відшкодування шкоди, що стало підставою для звернення позивачів до суду з даним позовом.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 8 лютого 2010 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучена ОСОБА_8, яка з 6 травня 2009 року є власником АДРЕСА_2.
Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В якості доводів апелянти зазначають, що суд першої інстанції відмовивши в задоволенні позову, безпідставно послався на недоведеність позивачами своїх позовних вимог, оскільки факт затоплення їх квартири з вини ОСОБА_7, яка проживає поверхом вище та яка встановила ємкість для води у приміщенні загального користування на другому поверсі між квартирами №3 і №4 та не контролювала її роботу, підтверджений показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні. Однак, у порушення ст. 57 ЦПК України, суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, відповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачами факту залиття належної їм квартири з вини ОСОБА_7, та як наслідок цього завдання матеріальної та моральної шкоди, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Однак, з такими висновками не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 є співвласниками квартири №1, яка розташована на першому поверсі двохповерхового АДРЕСА_1, у рівних частках, згідно свідоцтва про право власності на житло від 3.04.2001 року (а.с.23).
Поверхом вище, у зазначеному будинку розташована квартира №4, яка до 06.05.2009 року згідно договору дарування від 12.05.2003 року (а.с.39) належала на праві власності ОСОБА_7
Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У спільній власності власників квартир першого поверху знаходиться приміщення (кладова) загального користування № VII площею 7,3 кв.м.(а.с.24), яка суміжна з квартирою ОСОБА_5, ОСОБА_6 У спільній власності власників квартир другого поверху знаходиться таке саме приміщення (кладова), що знаходиться над приміщенням першого поверху та суміжне з квартирою ОСОБА_7, що не заперечується сторонами.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 посилались на те, що винними діями відповідачки, яка встановила на другому поверсі у приміщенні загального користування ємкість для води та не контролювала її заповнення, в наслідок чого відбувався перелив води та проникнення на перший поверх у квартиру позивачів, внаслідок чого вони зазнали матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Доказами в розумінні ст. 57 ЦПК є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 4 ст. 10, ст. 57 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, у випадках, встановлених цим Кодексом, а також встановлювати наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що на час затоплень квартири позивачів у липні 2008 року у приміщенні загального користування на другому поверсі, яка суміжна з квартирою ОСОБА_7, останньою були встановлені ємкості для збереження води, які були обладнані механізмом регулювання наповнення ємкостей, та які згодом були демонтовані за проханням сусідей, що не заперечувалось самою ОСОБА_7, а також знайшло своє підтвердження показаннями свідків у судових засіданнях від 13.11.2008 року, 23.03.2009 року.
Факт переливу води з ємкості відповідача був підтверджений показаннями свідків, допитаних у судових засіданнях 13.11.2008 року, 23.03.2009 року : дочки відповідача – ОСОБА_9, яка проживала у АДРЕСА_1, у період з 30.06.2008 року по 16.08.2008 року, показаннями її чоловіка ОСОБА_11, свідка ОСОБА_10, яка проживає у АДРЕСА_1; а також ОСОБА_12, ОСОБА_13
Крім того, показаннями свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_14 підтверджуються твердження позивачів про те, що підлога у загальному приміщенні на другому поверсі знаходиться під нахилом у сторону квартири №3, тобто яка знаходиться над квартирою позивачів, що дає підстави стверджувати про стікання води у сторону квартири позивачів і як наслідок цього затоплення їх квартири та приміщення загального користування.
24.07.2008 року та 28.07.2008 року комісією у складі начальника відділу ЖКГ, дільничного інспектора та спеціаліста відділу архітектури та містобудування з приводу затоплення були проведені обстеження квартири АДРЕСА_1, АР Крим та приміщення загального користування (кладова). Актом обстеження від 24.07.2008 року квартири АДРЕСА_1, АР Крим та приміщення загального користування (кладова) встановлено, що на стелях кухні та комори вбачаються свіжі сліди затоплення, підлога та стіни на час обстеження мокрі. Актом від 28.07.2008 року встановлено, що на стелях кухні, ванній кімнаті та кладової вбачається сліди затоплення, балкі підлоги просіли, що призвело до просідання стін у кухні та ванній кімнаті (а.с.16-22, 27-29).
Таким чином, сукупність наданих позивачами і досліджених судом доказів, підтверджують факт затоплення квартири №2, що належить позивачам внаслідок залиття з квартири №4, що на цей час належала на праві власності ОСОБА_7
Зазначене свідчить, що суд першої інстанції в порушення ст.57, 58, 59, 212 ЦПК України не надав належної оцінки доказам, наданих позивачами, безпідставно не прийняв до уваги показання свідків, які узгоджуються з іншими доказами у справі, пославшись лише на висновок експертизи, згідно якого встановити причину залиття квартири не представилося можливим та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного та положень частин 4 і 5 ст. 319 ЦК та ст. 1166 Цивільного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 зобов’язана відшкодувати матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири позивачів, оскільки остання не довела, що шкода завдана не з її вини.
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №1554, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1, АР Крим (сума відновлюючого ремонту з усунення пошкоджень, які були спричинені внаслідок залиття квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6.) складає 2047грн. Вартість ремонтних робіт в приміщенні загального користування № VII АДРЕСА_1 складає 1231 грн. (а.с.98-113).
Враховуючи, що ОСОБА_7 була власником квартири на час виникнення спірних правовідносин, з неї на користь позивачів підлягають стягненню збитки у відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджена документально, пропорційно частці кожного у праві спільної часткової власності, тобто в сумі по 1639грн. кожному (1231 грн.+ 2047грн.=3278грн./2=1639грн.)
Доводи апеляційної скарги про те, що судом необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні позивачам вартості пошкодження речей у розмірі 1000 гривень не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки зазначені збитки не підтверджені відповідними доказами, а тому відшкодуванню на підставі ст.1166 ЦК України не підлягають.
З урахуванням положень ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачів, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині відшкодування компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі по 250 грн. кожному.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України на користь ОСОБА_6 з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2254,46 (дві тисячі двісті п’ятдесят чотири) грн. 46 копійок., які підтверджені документально. З ОСОБА_7 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення експертизи в сумі 129грн.44коп.
На підставі ст.ст. 23,1166,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, п.1,4 ч.1 ст.309,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2010 року – скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди по 1639 (одна тисяча шість сот тридцять дев’ять) гривень та у відшкодування компенсації моральної шкоди – по 250 (двісті п’ятдесят) гривень кожному.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та вимог до ОСОБА_8 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 2254 (дві тисячі двісті п’ятдесят чотири) гривні 46 копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення експертизи в сумі 129 (сто двадцять дев’ять) гривень 44 копійки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: