РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.

                                                        суддів Авраміді Т.С.,

Полянської В.О.,

                                           при секретарі Джан Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення авансу, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за виконані роботи та придбані матеріали, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення  з нього авансу в сумі 134106 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 є власником жилого будинку по АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим від 28 лютого 2006 року №116 їй був наданий дозвіл на будівництво нового жилого будинку за цією адресою. 5 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір підряду на виконання робіт по будівництву жилого будинку. Згідно п.1 цього Договору,  ОСОБА_5, як замовник, фінансує, а ОСОБА_6, як підрядчик, на свій ризик власними силами здійснює роботи з будівництва жилого будинку. У день укладення Договору, тобто 5 березня 2006 року, ОСОБА_6 отримав від позивачки аванс для придбання будівельних матеріалів і механізмів в сумі 15965 доларів США, що підтверджується розпискою, яку власноруч підписав відповідач. Проте, після отримання авансу, ОСОБА_6 будівельні матеріали та механізми не придбав, до виконання робіт по будівництву жилого будинку не приступав, що вимусило позивача у червні 2006 року звернутися  з заявою до Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Постановою в.о. начальника ОГСБЕП від 7 червня 2006 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи та запропоновано звернутися до суду для вирішення спору у порядку цивільного судочинства.

В ході розгляду справи позивач зменшила розмір позовних вимог та з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_6 на суму 16700 гривень були придбані матеріали, які доставлені на територію її домоволодіння, просила стягнути з ОСОБА_6 різницю між отриманим позивачем авансу та витраченими коштами на придбання будівельних матеріалів в сумі 105949грн.20коп.

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за виконані роботи за договором підряду та придбані матеріали  в розмірі 76115грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що згідно укладеного договору підряду від 5.03.2006 року, ОСОБА_6, як підрядчик на свій ризик власними силами повинен був виконати роботи по будівництву жилого будинку по АДРЕСА_1 відповідно до проектно-кошторисної документації. Вартість робіт за домовленістю сторін склала 150000 доларів США. Замовник ОСОБА_5 прийняла обов’язок розраховуватися за виконані роботи поетапно. Перед початком кожного етапу повинен бути сплачений аванс у розмірі 50% вартості робіт кожного етапу і 40% при закінченні будівництва кожного етапу. Після завершення будівництва об’єкту та підписання акту прийому-передачі сплачується ще 10%. Однак, після підписання договору підряду,  ОСОБА_5 проектно-кошторисну документацію не надала. Перед початком першого етапу ОСОБА_6 отримав від замовника частково аванс у сумі 57000грн. та 4700доларів США і приступив разом з бригадою до виконання робіт. При виконання робіт першого етапу, необхідно було виконати додаткові роботи, які не були передбачені договором підряду, за виконання яких ОСОБА_5 пообіцяла провести розрахунок. За відсутністю проектно-кошторисної документації не можливо було виконати перший етап будівництва жилого будинку – збудувати фундамент та цокольний поверх. 18 квітня 2006 року  ОСОБА_5 повідомила про розірвання договору підряду, у зв’язку з тим, що знайшла інших підрядчиків.

 ОСОБА_6 зазначає, що у зв’язку з невиконанням з боку ОСОБА_5 своїх обов’язків щодо надання проектно-кошторисної документації та невиплати авансу на виконання будівельних робіт на першому етапі будівництва жилого будинку, йому спричинені збитки в сумі 76115грн.- різниця між вартістю виконаних робіт та придбаних матеріалів і отриманим авансом від позивачки, яку він просить суд стягнути з ОСОБА_5    

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування збитків за договором підряду задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 – 105949грн.20коп. у відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання обов’язків за договором підряду. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків за договором будівельного підряду відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно встановив розмір авансу, який був отриманий відповідачем від ОСОБА_8, зазначивши суму еквівалентну 15965 доларів США, не ураховувавши, що фактично ОСОБА_6 отримав від позивачки грошові кошти: у гривнях – 57000грн. та доларах США – 4700.

На думку апелянта суд необґрунтовано не застосував наслідків пропуску позовної давності до вимог заявлених ОСОБА_5, помилково встановивши початок перебігу цього строку, виходячи з дати закінчення строку виконання договору підряду – 01 липня 2006 року. Зазначає, що підрядчиком було припинено виконання будівельних робіт за договором підряду 2 квітня 2006 року, попередивши про це замовника, тому саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності. Що стосується застосування судом першої інстанції наслідків пропуску позовної давності ОСОБА_6, суд не врахував, що відповідач дізнався про порушення свого права лише з часу отримання ним позовної заяви ОСОБА_9, а саме - 2 липня 2009 року, тому вважає, що строк для звернення до суду ним не пропущений.

Зазначає, що  висновок суду про те, що відповідачем не доведений факт звернення  ОСОБА_6 до  ОСОБА_5 з вимогами про сплату вартості виконання додаткових робіт суперечить матеріалам справи. Так ОСОБА_5 надала суду акт від 02.04.2006 року, в якому зазначено проведення робіт  та підтвердила факт їх виконання, при цьому  не довела, що виконання цих робіт не було необхідно. Відповідачем наданий кошторис на їх виконання, а також документи на придбання будівельних матеріалів, однак суд першої інстанції не надав цим доказам належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

В запереченнях ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

    Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення авансу, суд першої інстанції виходив з того, що за договором підряду, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивачка передала ОСОБА_6 аванс у розмірі 57 000 грн. та 4700 доларів США, проте роботи, передбачені договором, виконані не були, а тому відповідач безпідставно утримує зазначені грошові кошти, що є підставою для стягнення з відповідача 105949грн.20коп.

    З таким висновком повністю не може погодитись колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

    Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 5 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір підряду на виконання будівельних робіт по будівництву жилого будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8).

    Згідно п. 1 вказаного договору замовник - ОСОБА_5 доручає і фінансує, а підрядник приймає на себе обов’язок на свій ризик, власними силами провести роботи по будівництву жилого будинку. Пунктом 3 договору передбачено, що початок будівельних робіт є день виплати авансу по першому етапу будівельних робіт, термін закінчення будівництва – 1 липня 2006 року.

    5 березня 2006 року відповідач отримав аванс від ОСОБА_5 в сумі  57 000 грн. та 4700 доларів США для придбання будівельних матеріалів та механізмів на реконструкцію жилого будинку, про що свідчить розписка ОСОБА_6 (а.с.141).

    Як випливає з показань свідків, допитаних в судовому засіданні, зокрема ОСОБА_10, ОСОБА_11  та   матеріалів справи, у квітні 2006 року ОСОБА_5 відмовилась від договору підряду.

    Відповідно до вимог ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

    Відповідно до ч. 3 ст. 877 ЦК України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

    З зазначеної  норми випливає, що у разі надання замовником згоди на проведення додаткових робіт, останній повинен їх оплатити.

    З сукупності зібраних у справі доказів, зокрема з показань свідків   ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15  та   матеріалів справи, а саме: актів (а.с.46-47,55-58), кошторису (а.с.59-64), дефектного акту (а.с.68) та пояснень самої ОСОБА_5 (письмові пояснення при зверненні до правоохоронних органів  а.с.4-5 від. мат.№338) випливає, що до розірвання договору підрядником були проведені додаткові будівельні роботи, які не були враховані договором підряду, однак ці роботи були проведені за згодою ОСОБА_5

    Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами не було узгоджень щодо виконання додаткових робіт, які були виявлені при будівництві, пов’язані з руйнуванням старого жилого будинку, та відповідач не звертався до позивачки з вимогами про їх оплату.

     Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у  ОСОБА_5   виникло зобов’язання виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи,  у тому числі за додаткову роботу, та виплатити вартість придбаних та переданих замовнику будівельних матеріалів.

    Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, ОСОБА_5 стверджувала про те, що виконану підрядником додаткову роботу вона оплатила, проте  матеріали справи не містять жодних фактичних даних, на підставі яких можливо було встановити такі обставини.

    Між тим, вартість виконаних підрядником робіт, придбаних за договором будівельних  матеріалів та витрат на їх перевезення  складає 65987,98 грн., виходячи з такого.

    Об’єм виконаних робіт відповідачем підтверджується дефектним актом (а.с.68) та актами  про проведення робіт (а.с.46-47, 55-58,92), які не спростовані позивачем.

    Згідно локального кошторису вартість розібрання конструкцій жилого будинку та інших робіт, що є додатковими  роботами, які були виконанні підрядником, складає 30003 грн. (а.с.59-67 ).

    Також згідно вказаного кошторису та акту транспортні витрати, які були понесені відповідачем при виконанні додаткових робіт та доставку будівельних матеріалів, складаються з перевезення пиломатеріалів – 3460 грн., перевезення будівельного сміття – 2258 грн., перевезення ґрунту – 7659 грн., перевезення фундаментних блоків – 2814 грн.

    Інші транспортні витрати, зазначені у даному кошторису не беруться колегією суддів  до уваги, оскільки не узгоджуються з  фактично проведеними відповідачем роботами.

    Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_5 визнала понесені відповідачем витрати грошових коштів, переданих нею в якості авансу  на придбання будівельних матеріалів, які нею прийняті, в сумі 16700 гривень. Їх асортимент та кількість підтверджені матеріалами справи, зокрема і поясненнями ОСОБА_5 при зверненні до правоохоронних органів   (а.с.4-5 від. мат.№338): пиломатеріали, арматура, щебінь, ФБС та перемички.

      Їх придбання відповідачем підтверджено накладними та квитанціями, наявними в матеріалах справи, тому визначаючи розмір витрат відповідача на придбання будівельних матеріалів, переданих відповідачем  ОСОБА_5, колегія суддів виходить з їх вартості, визначених в цих документах (а.с.43-45,89; а.с.10 від. мат.№338), що загалом складає  19793,98 грн.    

Також матеріалами справи підтверджується їх використання у роботі та факт передання їх у певній кількості  ОСОБА_5

    ОСОБА_6 в обґрунтування зустрічних  позовних вимог надані квитанції та накладні (а.с.43-45), які свідчать про придбання відповідачем інших будівельних матеріалів (плити перекриття, пісок, камінь ракушку), однак вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України ОСОБА_6 не довів їх використання у роботі за договором, або факт передачі їх ОСОБА_5

    Таким чином, вартість виконаних підрядником робіт, придбаних за договором будівельних  матеріалів та витрат на їх перевезення  складає 65987,98 грн.

    Як вже встановлено 5 березня 2006 року ОСОБА_5 видала відповідачу грошові кошти у сумі 57 000 грн. та 4700 доларів США для придбання будівельних матеріалів та механізмів, на реконструкцію жилого будинку.

    Загальна сума грошових коштів виданих ОСОБА_5  з урахуванням курсу долару, який був чинний на момент спірних правовідносин (на момент використання коштів для виконання договору) складає 80735 грн.

    З наведеного випливає, що з урахуванням  зобов’язання ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_6 65987,98 грн. за виконані роботи та придбані будівельні матеріали, стягненню з відповідача підлягає лише сума у розмірі 14747,02 грн. (різниця між отриманим відповідачем авансом та вартістю витрачених будівельних матеріалів та фактично виконаних відповідачем робіт), яка  безпідставно утримається  ОСОБА_6

    Однак, суд першої інстанції на вищезазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув і ухвалив рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 105949 грн. 20 коп. у рахунок авансового платежу, не з’ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального  права, що відповідно до ст. п.п.1,4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового  про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5

    Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов не правильному висновку про те, що позивач не пропустив позовну давність неспроможні.

    Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

    Як вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 7 червня 2006 року та з пояснення від 6 червня 2006 року ОСОБА_6, останній визнає, що частину майна утримує безпідставно.

    Тобто, у червні 2006 року позовна давність була перервана, а тому звернувшись до суду у травні 2009 року позивачка позовну давність не пропустила.

    Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги про те, що договір підряду не був виконаний не з його вини, а тому з нього не підлягає стягненню зазначена сума, оскільки вказані обставини відповідно до положень Цивільного кодексу України можуть звільняти від відповідальності за порушення зобов’язань (стягнення неустойки тощо) але не від зобов’язання повернути безпідставно утримане майно.

    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_6 про стягнення боргу за виконані роботи та придбані матеріали, оскільки підстави для стягнення на його користь різниці між сумою, що була передана ОСОБА_5 5 березня 2006 року в рахунок авансу та сумою вартості роботи  та матеріалів (що на думку ОСОБА_6 складає 156850 грн.) відсутні з тих підстав, що ОСОБА_6 доведений факт виконання робот та витрат на придбання матеріалів, які передані позивачки, лише вартістю 65987,98 грн.

    Інші доводи апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позову не містять.

    Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п.1,4 ч.1 ст.309,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 105949 грн.20 копійок  у рахунок авансового платежу та судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення авансового платежу в сумі 105949 грн.20 копійок  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5  у рахунок авансового платежу 14747гривень 02 копійки, у відшкодування судових витрат  147 гривень 47 копійок - судового збору, 250 гривень – витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В решті рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді: