АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Кустової І.В.
суддів Полянської В.О.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи служба по справах дітей Керченської міської ради АР Крим, Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, та визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі АР Крим на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
24 грудня 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів з вимогами про визнання дійсною угоди купівлі-продажу АДРЕСА_1, у м. Керчі від 28.08.2008 року, яка була укладена між нею і відповідачами та зобов’язання Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі - КРП «КМ БРТІ») провести державну реєстрацію цієї угоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 серпня 2008 року позивачка купила у відповідачів вказане домоволодіння, сплативши ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно 11000 грн. та 24000 грн., про що складено письмовий договір та розписки. Також, сторони домовились нотаріально зареєструвати цей договір до 01.12.2008 року, але відповідачі ухиляються, тому позивач звернулася до суду та просить визнати вказаний договір купівлі-продажу дійсним на підставі частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України (далі –ЦК).
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 21 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсною угоду купівлі-продажу домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1, укладену 28.08.2008 року між ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та визнано право власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_2 Зобов’язано КРП «КМ БРТІ» та Керченське міське управління земельних ресурсів провести державну реєстрацію вказаного договору. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Прокурор м. Керчі, не погодившись з зазначеним рішенням, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Суд не врахував, що частина 2 статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне його виконання, але відповідачі ухиляються від його нотаріального посвідчення, тому можливо визнати договір купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року дійсним.
З такими висновком суду не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає обставинам справи та нормам закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 210 ЦК правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною 1 статті 657 цього Кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації ( частина 3 статті 640 ЦК).
Згідно частини 2 статті 220 ЦК, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини 2 статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Судом встановлено, 28 серпня 2008 року між продавцями ОСОБА_5, ОСОБА_3 яка діє в своїх та ОСОБА_7 інтересах, та покупцем ОСОБА_2 письмово укладено договір купівлі - продажу домоволодіння, розташованого у м. Керчі, по вул. 1-а Есплонадна, буд. 36 (а.с.8). За цією угодою ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 24000 грн., а ОСОБА_5 - 11000 грн. (а.с.15,19, 20).
Даних щодо нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору купівлі – продажу від 28 серпня 2008 року матеріали справи не містять.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на вищевикладене уваги на звернув та без достатніх правових підстав визнав за позивачкою право власності на спірне домоволодіння, на що обґрунтовано посилається апелянт.
Довід апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правового значення для з’ясування законності оскаржуваного рішення цей довід немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2009 року та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті статті 314 та статтею 316 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2009 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2009 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі-продажу АДРЕСА_1, у м. Керчі, АР Крим дійсною, визнання права власності на вказане домоволодіння і зобов’язання Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двох місяців, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді