Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         «01» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Ісаєв Г.А.

          Суддів: Підлісна І.А.

Белинчук Т.Г.

                      При  секретарі: Урденко Г.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу   за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28 липня 2010 року, -

В с т а н о в и л а :

22 квітня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в подальшому позивачка доповнила свої вимоги і остаточно просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю, зобов’язати відповідачів вчинити певні дії, відшкодувати моральну шкоду.

Свої вимоги мотивує тим, що   вона є  власником 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з  кімнати №1-2 у літ. «А» - 16,1 кв.м., кімната №1-6 у літ «а» - 8.4 кв.м., сараю «В», тамбуру «в». Співвласником  36/100 часток  будинку є ОСОБА_7. У належній ОСОБА_7 частці будинку проживає її бабуся ОСОБА_6 В лютому 2008 року за час відсутності позивача в м. Алушті, ОСОБА_6 впустила в належну ОСОБА_7 частку домоволодіння будівельників, а сама самовільно зламала двері сараю літер «В» та тамбуру літер «в», внесла туди свої речі, ліжка і інші меблі і в теперішній час використовує вказані будівлі для проживання. При цьому ОСОБА_6 повісила на двері сараю свій замок і створює  перешкоди в користуванні і розпорядженні власністю.  У господарський будівлях існує стара електрична проводка, якою користується ОСОБА_6, що може привести  до короткого замикання , пожежі, та знищити власність позивача.

Також позивач тривалий час позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном, чим їй спричинена моральна шкода.

Просить суд усунути перешкоди в користуванні і розпорядженні майном - господарськими будівлями: сараєм літер «В» і тамбуром літер «в», шляхом виселення ОСОБА_6, та  зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8  звільнити  вказані господарські будівлі від меблів. Зобов’язати відповідачів усунути загрозу її майну, заборонивши відповідачам проникнення в її господарські будівлі, стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральну шкоду,  судові витрати.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 28 липня 2010 року позов задоволений частково. ОСОБА_5 усунуті перешкоди в користуванні і розпорядженні господарськими будівлями: сараєм літ «В» і тамбуром літ. «в», що розташовані в м. Алушті, по пров. Червонофлотському в м. Алушті, шляхом виселення ОСОБА_6 ОСОБА_6 і ОСОБА_8 зобов’язано звільнити від меблів господарські будівлі: сарай літ «В» і тамбур літ. «в», що розташовані в м. Алушті, по пров. Червонофлотському в м. Алушті.  Розподілено судові витрати. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог і просить постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм  матеріального і процесуального права.

Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та зобов’язуючи ОСОБА_6 висилитися з сараю літ «В» та  тамбуру літ «в», та зобов’язуючі ОСОБА_6, ОСОБА_8  звільнити вказані приміщення від меблів, суд першої інстанції виходив з  того, що відповідачі ОСОБА_6 та  ОСОБА_8 чинять позивачу перешкоди у користуванні її власністю, оскільки   користуються ними,  та зберігають в них свої речи.

Колегія суддів  частково погоджується з вказаними висновками,  проте висновки суду в частині виселення ОСОБА_6 з господарських будівель, колегія суддів вважає не заснованими на законі,  оскільки законом передбачений інший спосіб захисту порушеного права у зв’язку з користуванням  господарськими будівлями. Термін виселення  застосовується  тільки для житлових приміщень, якими спірні господарські споруди  не  являються, та крім того  не доведено, що саме ОСОБА_6 мешкає у цих спорудах.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_7 є співвласниками спірного будинку.

Позивачу належать 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з  кімнати №1-2 у літ. «А» - 16,1 кв.м., кімната №1-6 у літ «а» - 8.4 кв.м., сараю  літ. «В», тамбуру літ. «в».

У частині будинку яка належить ОСОБА_7 – 36\100 часток, проживає її бабуся,  відповідачка ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_8 з березня 2008 року перебуває у містах позбавлення волі, у зв’язку зі скоєнням злочину.

Матеріалами справи доведено, та це не заперечується відповідачами, що у спірних приміщеннях сараю літ. «В» та тамбуру літ. «в» зберігаються речи відповідачів.

 Як зазначає в своїй апеляційної скарзі апелянт ОСОБА_6 саме вона повісила на вказані господарські приміщення замок, з метою зберігання  речей свого сина ОСОБА_8

У зв’язку з наведеним суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що використовуючи господарські будівлі позивача для зберігання  своїх речей, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 чинять позивачу перешкоди в їх користуванні, та   зобов’язав останніх звільнити господарські будівлі сараю літер «В» та тамбуру літ. «в».

Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності виселення ОСОБА_6 з господарських будівель, колегія суддів приймає до уваги та вважає їх обґрунтованими. У зв’язку з чим рішення суду в частині виселення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог про виселення ОСОБА_6, оскільки ухвалюючи  рішення в цієї частині, суд першої інстанції постановив його з порушенням застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що в решті рішення суду першої інстанції   є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325     Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_9  задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28 липня 2010 року  в частині виселення ОСОБА_6 скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у виселенні ОСОБА_6.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

                          Ісаєв Г.А.                            Підлісна І.А.                          Белинчук Т.Г.