Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Відділу громадянства імміграції, реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод щодо володіння, користування та розпорядження квартирою, зобов’язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 09 липня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
29 жовтня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Відділу громадянства імміграції, реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод щодо володіння, користування та розпорядження квартирою, зобов’язання вчинити певні дії, на підставі статей 391, 317 ЦУК України, 71, 72 ЖК України.
Свої вимоги мотивує тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2009 року є власником квартири АДРЕСА_1. Колишній власник квартири до теперішнього часу не знявся з реєстрації за зазначеною адресою, у зв’язку з чим він вважає, що своєю бездіяльністю відповідач порушує його право щодо володіння та користування квартирою. Просить покласти на відповідача обов’язок зняти з реєстрації колишнього власника квартири ОСОБА_6
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 09 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ті обставини, що він є власником вказаної квартири і вимагає зняти з реєстрації особу, яка тривалий час там не проживає та є колишнього власником житла.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать копії судових повісток, проте до суду не зв'язалися, ув'язку з чим, колегія суддів розглядає справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт створення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном. Сам факт реєстрації не може бути перешкодою у користуванні та розпорядженні майном, оскільки для таких перешкод необхідна наявність ускладнення цих право можливостей.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що для задоволення позову відповідно до положень статей 71, 72 ЖК України правових підстав не має.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2009 року ОСОБА_6 продав, а позивач ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1.( а.с. 5-7).
Згідно адресної довідки від 12.03.2010 року ( а.с. 35) та довідки Маломаякської сільської ради м.Алушта № 5651 від 27.05.2009 р.( а.с. 8) відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за спірною адресою.
Як зазначає позивач, відповідач після продажу квартири звільнив її, та виїхав, проте не знявся з реєстрації, місце його проживання позивачу не відомо.
На час виникнення спірних правовідносин діяли норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України 2004 року, Житлового Кодексу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475\97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об’єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартирі ( ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав передбачених законом.
У зв’язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що реєстрація колишнього власника у квартирі робить позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, вимагає від нього додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, яки нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі. У зв’язку з наведеним право позивача порушено та підлягає судовому захисту.
Ураховуючи, що має місце неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття ОСОБА_6 з реєстрації за спірною адресою.
На підставі викладеного і керуючись статтями керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 202, 303, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 09 липня 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити. Усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 АР Крим шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_6 за вказаною адресою.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.