УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 08 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В.
Бондарева Р.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» задоволено.
З ОСОБА_5 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» стягнено заборгованість в сумі 1668,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
З ОСОБА_5 на користь держави стягнено судовий збір в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що надані ним копії актів, як доказ неналежного надання послуг позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не містять дати їх складання та не вказаний рік, коли послуги надавалися неналежної якості, необґрунтований, зроблений з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України. Також, вказує, що необґрунтованим є і висновок суду про те, що перебіг позовної давності не переривався, оскільки ніяких дій, які б свідчили про визнання ним боргу він не вчиняв.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, має заборгованість, яка складає 1668,68 грн. і підлягає стягненню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією особового рахунку НОМЕР_1 (а.с.3) та споживачем послуг, які надає Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з частиною 2 статті 162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що з січня 1997 року відповідач частково сплачував заборгованість перед Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (а.с.4-6).
Маючи заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідач періодично частково погашав заборгованість, а нараховану суму заборгованості, правильність її нарахування, повноту і якість наданих послуг не оспорював.
Враховуючи, що позивач належним чином виконував на користь відповідача певні дії, а саме: постачав теплову енергію, а відповідач користувався цією тепловою енергією, періодично її оплачував, від надання цих послуг не відмовлявся, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами зобов’язальних правовідносин.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача ОСОБА_5 існує заборгованість зі сплати теплопостачання, яка складає 1668,68 грн. грн. і підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не дана належна оцінка тій обставині, що позивач надавав послуги неналежної якості, що підтверджується наданими ним актами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані акти складені не за встановленою формою та змістом та, відповідно до частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, не є належними доказами, яка містять інформацію щодо предмету доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були застосовані наслідки спливу позовної давності, про застосування якої ним заявлялося, є неспроможними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5, починаючи з 1997 року частково оплачував послуги з теплопостачання, тобто перебіг позовної давності переривався.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.