УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 08 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В.
Бондарева Р.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, треті особи – відділ опіки та піклування Центральної районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року позовні вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задоволено в повному обсязі.
Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 503/06 від 14 серпня 2006 року на суму 421647,63 грн.
З ОСОБА_5 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» стягнено судовий збір в сумі 1549,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та на користь держави - судовий збір в сумі 150,14 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що він переніс тяжкі захворювання у зв’язку з чим був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність, і отримувати прибутки. Зазначає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що він неодноразово звертався до позивача з заявами для проведення реструктуризації заборгованості, однак позивач залишив їх без задоволення, не дивлячись на те, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, які зареєстровані у вказаній квартирі. Посилається на те, що розрахунок заборгованості зроблений позивачем, є невірним. Також, вказує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), отже звернувшись з позовом про стягнення штрафу та пені, позивачем пропущено строк для звернення до суду з цими вимогами. Крім того, посилається на те, подавши позовну заяву, позивач сплатив судовий збір не в повному обсязі, однак суд в порушення вимог статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, не залишив її без руху для усунення недоліків, а відкрив провадження у справі.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 не виконує належним чином свої зобов’язання за кредитним договором, має заборгованість по сплаті суми основного боргу і відсотків, а тому можливо звернути стягнення на предмет іпотеки на всю суму заборгованості.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 14 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 503/06, на підставі якого ОСОБА_5 отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 30.000 доларів США, зі сплатою 13% річних.
15 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення зобов’язань за договором кредиту № 503/06 від 14 серпня 2006 року наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,5 кв.м, вартістю за погодженням сторін 191900 грн., що по курсу НБУ на 14 серпня 2006 року складає 38000 доларів США, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко М.З. 09 грудня 2003 року за реєстровим № 7606, зареєстрованого Сімферопольським міжміським БРТІ 16 грудня 2003 року (а.с.9-12).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 отримав надані йому у кредит 30.000 доларів США, але зобов’язання за вищезазначеним договором виконує неналежним чином, оскільки протягом тривалого часу не здійснює щомісячні платежі та сплату відсотків.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 06 квітня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_5 становила 421.647 грн. 63 коп., яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 218.466,73 грн.
- простроченої заборгованості за відсотками у сумі 54.952,11 грн.,
- пені по простроченому кредиту та відсоткам у розмірі 97.876,29 грн.,
- штрафу по простроченому кредиту та відсоткам у розмірі 2377,50 грн.,
- штрафу за порушення умов договору іпотеки в розмірі 47.975 грн.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про зобов’язання ОСОБА_5 сплатити зазначену суму за кредитним договором з урахуванням пені і штрафу є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам діючого законодавства.
Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За пунктом 4.4 статті 4 цього договору іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, встановивши при вирішенні справи на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, що ОСОБА_5 були порушені зобов’язання за кредитним договором № 503/06, укладеним 14 серпня 2006 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом, в порушенням вимог статті 257 Цивільного кодексу України, не були застосовані наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені є неспроможними.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду у липні 2009 року та просив стягнути пеню в межах річного строку, тобто з 27 липня 2008 року по 27 липня 2009 року, решта суми нарахована за час провадженні у справі, отже у суду було підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до зазначеної частини позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не мають правового значення для вирішення спору, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.