У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В.
Бондарева Р.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ» до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно зведеної капітальної будови, паркану та контрольно-пропускного пункту зі шлагбаумом та відновлення попереднього стану земельної ділянки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2010 року, до якої приєднався ОСОБА_5,
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Ялтинського міського суду від 16 квітня 2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ» задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_5 усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ» перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення капітальної будівлі площею 18х18 кв.м. за власний рахунок ОСОБА_5
Зобов’язано ОСОБА_5 за власний рахунок відновити стан самовільно зайнятої земельної ділянки, після знесення будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ» про знесення паркану та контрольно-пропускного пункту зі шлагбаумом відмовлено.
З ОСОБА_5 на користь ТОВ «Градовіт ХХІ»стягнуто судовий збір в сумі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення Ялтинського міського суду від 16 квітня 2008 року залишено без змін.
Оскаржуваною ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2010 року задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ», заінтересована особа – Відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії.
Визнано дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції по винесенню постанов про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2-1543/08 незаконними.
Скасовано постанови Головного державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Зайцевої Н.І. від 01 грудня 2009 року про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого документу – виконавчого листа № 2-1543/2008.
Зобов’язано державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ виконати виконавчі листи № 2-1543/2008, що видані Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим 03 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_5, ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду і просить постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що спірне домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить йому на праві власності, ОСОБА_5, якого заочним рішенням від 16 квітня 2008 року зобов’язано знести це домоволодіння жодного відношення до нього не має, отже вважає, що дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження є цілком правомірними. Крім того, посилається на те, що відповідно до статей 383, 384 Цивільного процесуального кодексу України заінтересованою особою у таких скаргах може бути лише державний виконавець, а не відділ державної виконавчої служби.
Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника, представника стягувача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду від 16 квітня 2008 року, яке набрало законної сили 06 жовтня 2008 року, Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим 03 грудня 2008 року було видано два виконавчих листа № 2-1543/08.
Один виконавчий лист на зобов’язання ОСОБА_5 усунути товариству з обмеженою відповідальністю «Градовіт ХХІ» перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення капітальної будівлі площею 18х18 метрів за власний рахунок ОСОБА_5 (а.с.195) і другий на зобов’язання ОСОБА_5 за власний рахунок відновити стан самовільно зайнятої земельної ділянки, після знесення будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.197).
Із матеріалів справи вбачається, що від 01 грудня 2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського МУЮ Зайцевою Н.І. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2-1543/2008 з посиланням на підстави пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У постановах відповідно вказано, що капітальна будівля, яка підлягає знесенню, належить ОСОБА_6, який не є боржником у цьому виконавчому провадженні, а також, що закінчився строк, передбачений законом для даного виду виконання (т.1 а.с.224, 225).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
Судом першої інстанції при розгляді скарги правильно встановлено, що, в постановах про закінчення виконавчих проваджень головним державним виконавцем ВДВС Ялтинського МУЮ Зайцевої Н.І. змінено формулювання зазначеної норми закону.
Апеляційний суд виходить з того, що стаття 25 Закону, якою встановлені строки здійснення виконавчого провадження, не містить положень про неможливість подальшого примусового виконання судового рішення, якщо державним виконавцем не дотримано строків проведення виконавчих дій.
Сплив зазначених строків не може стати підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у Головного державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Зайцевої Н.І. не було підстав для закінчення виконавчих проваджень у зв’язку з тим, що капітальна будівля, яка підлягає знесенню, належить ОСОБА_6, який не є боржником у цьому виконавчому провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 197, ОСОБА_6 є власником житлового будинку літера И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 543,7 кв.м., житловою площею 229,6 кв.м. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці 240 кв.м. (т.2 а.с.5-12).
Однак, земельна ділянка, яка підлягає поновленню за рішенням суду, згідно договору оренди земельної ділянки від 31 січня 2008 року та кадастровому плану має адресу: АДРЕСА_1, та будинок площею 18х18 метрів, який підлягає знесенню, знаходиться на цій земельній ділянці, не введений в експлуатацію та не зареєстрований у встановленому законом порядку, у зв’язку з чим немає адреси.
Таким чином, відомості про предмет примусового виконання та об’єкт права власності скаржника не співпадають, тому колегія суддів вважає, що у державного виконавця не було достатніх підстав для висновків відносно щодо неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його права і свободи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не мають правового значення, а тому не приймаються до уваги колегії суддів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_5, відхилити.
Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Бондарев Р.В.