УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 жовтня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Кірюхіної М.А.

                                                       Суддів Руснак А.П.,

Адаменко О.Г.

                                           При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства Ялтинської міської ради  «Ялтакурорттеплоенерго», третя особа – директор комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» - Остер Людмила Миколаївна, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення     Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     ОСОБА_5 звернувся  до суду з позовом до комунального підприємства Ялтинської міської ради (далі КП) «Ялтакурорттеплоенерго»  про виплату середнього заробітку  за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом від 21 квітня 2009 року його було звільнено з посади оператора котельної 5-го розряду ділянки №1 КП  «Ялтакурорттеплоенерго». Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25.03.2010 року його поновлено на роботі. Фактично це рішення виконане тільки 24 червня 2010 року. У  зв’язку з цим  відповідач має виплатити йому середній заробіток  за час вимушеного прогулу з 21.04.2009 року по 24.06.2010 року в сумі 26199 грн. 32 коп., виходячи з його середнього заробітку за два останні повні місяці роботи, що передували звільненню, а саме  грудень 2008 року і січень 2009 року. Крім того, йому завдано моральну шкоду в сумі 20000 грн., оскільки у зв’язку з незаконним звільненням він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя,  оскільки втратив житло і не мав можливості придбати ліки.

     Рішенням    Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2010 року позов ОСОБА_5  задоволено частково. Стягнуто з КП «Ялтакурорттеплоенерго» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимішеного прогулу в сумі 16571 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.  В інший частині позову відмовлено.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить скасувати рішення і  ухвалити нове  про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення  норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що й досі його фактично не допущено до роботи, хоча і поновлено на посаді наказом. Отже суд необґрунтовано вважав, що рішення суду було виконане 7 квітня 2010 року,  і відмовив у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

     Крім того, встановивши розмір моральної шкоди лише у 1000 грн., суд  не врахував  його вік, погіршення житлових умов під час  неотримання заробітної плати, відсутність засобів до існування.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника третьої особи, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

     Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що   рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим від 25.03.2010 року ОСОБА_5 з 21 квітня 2009 року поновлено на роботі на посаді оператора котельної 5-го розряду ділянки №1 КП «Ялтакурорттеплоенерго».

     З огляду на це, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 16571 грн.  за період з 21 квітня 2009 року по  25 березня 2010 року виходячи з середньомісячного заробітку, який згідно з виданою відповідачем довідкою складає 1484 грн.

     Суд також вважав, що у зв’язку з неотриманням заробітної плати в період  вимушеного прогулу позивач зазнав моральних страждань, оскільки не мав засобів до існування і був вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

     З урахуванням вимог  розумності  і справедливості суд оцінив завдану таким чином позивачу моральну шкоду в 1000 грн.

     Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

     Частиною 2 ст. 235 КЗпП України  передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

     Оскільки відповідно до частини 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2009 року по 25 березня 2010 року.

     Доводи позивача, що стягненню підлягає також середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.  Тобто дане питання має вирішуватися судом не в порядку позовного провадження, а в порядку виконання судового рішення.

     Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Пунктом 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що  моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала  моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

     Враховуючи всі обставини справи, а також вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив моральну шкоду, завдану позивачу порушенням трудових прав,  у 1000 грн.

     З огляду на зазначене, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів  відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, як таке, що ухвалено  з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     На підставі частини 3 ст. 84 і ст. 88 ЦПК України з позивача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в сумі 120 грн.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5  відхилити.

     Рішення     Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2010 року залишити без змін.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Судді: