РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Кірюхіної М.А.
Суддів Адаменко О.Г.,
Руснак А.П.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_5, треті особи – Ялтинська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, про знесення об’єкту самочинного будівництва, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Ялтинської міської ради на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
2 лютого 2007 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просить зобов’язати її знести самочинно збудовані гаражі з надбудовою з шести поверхів і мансарди за адресою АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 здійснила самочинне будівництво без отримання у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року у задоволенні позову виконавчого комітету Ялтинської міської ради відмовлено.
Представник виконавчого комітету Ялтинської міської ради за довіреністю подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що суд ухвалив рішення без урахування вимог Законів України «Про основи містобудування», «Про місцеве самоврядування», «Про планування та забудову територій», а також безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову виконавчого комітету Ялтинської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що знесення нерухомого майна на підставі частини 7 ст. 376 ЦК України можливе у разі, якщо будівництво ведеться на законних підставах, тобто на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, за наявності відповідного дозволу і проекту, але з істотним порушенням будівельних норм і правил або з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб. При цьому спочатку мають бути заявлені вимоги про проведення відповідної перебудови, а знесення нерухомого майна може застосовуватися лише у разі неможливості проведення перебудови або відмови особи, яка здійснює (здійснила) будівництво, від її проведення. Оскільки відповідач ОСОБА_5 здійснила будівництво без законних підстав, тобто самочинно, воно не підлягає знесенню на підставі частини 7 ст. 376 ЦК України. З позовом про знесення такого будівництва на підставі частини 4 ст. 376 ЦК України має звернутися Ялтинська міська рада, яка здійснює управління землями комунальної власності.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
Підпунктом 3 пункту б ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, зокрема, віднесено здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» право замовника ті підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд виникає після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що ж итловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З акту державної архітектурно-будівельної інспекції від 25 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_5 веде будівництво гаражів без належним чином затвердженого і узгодженого проекту, а також дозволу на виконання будівельних робіт (а.с.7).
Виконкомом Ялтинської міської ради прийнято рішення № 2175 від 26 листопада 2009 року «Про зупинення ОСОБА_5 самочинного будівництва гаражів з надбудовами (6 поверхів і мансарда) за адресою АДРЕСА_1» (а.с. 6).
Отже, згідно з вимогами частини 1 ст. 376 ЦК України таке будівництво є самочинним.
Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, відповідно до абзацу 2 частини 7 ст. 376 ЦК України виконавчий комітет міської ради є органом, який вправі пред’явити позов про знесення самочинної будівлі незалежно від того на якій земельній ділянці вона збудована, якщо будівництво здійснено без відповідного дозволу.
Вимоги про перебудову самочинної будівлі можуть бути заявлені лише у разі здійснення будівництва на підставі відповідного дозволу але з відхиленням від проекту. У разі ж відсутності дозволу і проекту проведення перебудови є неможливим, отже, мова може йти виключно про знесення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, а тому рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., а також на користь позивача на відшкодування судових витрат 78 грн. 25 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ялтинської міської ради задовольнити.
Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_5 знести самочинно збудовані гаражі з надбудовою з шести поверхів і мансарди за адресою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., а також на користь виконавчого комітету Ялтинської міської ради на відшкодування судових витрат 78 грн. 25 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: