АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С. Г., Сороки Л.А.
При секретарі: Кирилюк Л. М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 8 вересня 2010 року, ухвалену по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Мотивуючи свої позовні вимоги, посилався на те, що на нього поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки, він народився в 1942 році. На пенсійному обліку він перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як пенсіонер органів внутрішніх справ.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, ці вимоги відповідачем не виконуються і тому він звернувся з позовом до суду, в якому ставить питання про зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2010 роки в сумі 4185 грн.
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни» протиправними і зобов’язано нарахувати та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених йому доплат.
З такою постановою не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області і оскаржило її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанова суду є незаконною, оскільки, вона ухвалена з порушенням норм матеріального права.
На підтвердження цього в апеляційній скарзі містяться доводи про те, що суд залишив поза увагою вимоги ст.99 та ст. 100 КАС України щодо дотримання строків на звернення з позовом до суду.
За обставин встановлених по справі, як вважає відповідач, ОСОБА_1 мало б бути відмовлено в позові через пропуск ним строків на звернення до суду за відсутності поважних причин для його поновлення.
Окрім цього, відповідач посилається на те, що Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, і після ухвалення рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 її дія Верховною Радою України не відновлювалась. А до Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не вносились зміни щодо бюджетного призначення для виплати надбавки «дітям війни».
Порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист «дітей війни» залишився не врегульованим. Внаслідок чого обчислення цих соціальних виплат здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05. 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови в межах апеляційної скарги, дійшла висновку.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги базується на хибному тлумаченні щодо співвідношення юридичної сили законів і підзаконних актів та на неправильній оцінці фактичних обставин справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 визнано неконституційними положення ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік» і положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тому, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивачки за періоди коли дія вказаної норми була відновлена.
Після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинною і не обмежувалась жодним законом, тому визнання за позивачем права на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік є обґрунтованим і законним.
Рішення суду щодо зобов’язання відповідача провести донарахування та виплату соціальних доплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідає вимогам п. 3 та п. 15 Положення «Про пенсійний фонд України» згідно яких виплата пенсій та інших доплат покладається на Пенсійний Фонд України, який реалізує ці функції через управління Пенсійного фонду України на місцях.
З висновками суду щодо застосування норм матеріального права при вирішенні даного спору слід погодитись.
Відповідно до п. 4 ст. 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Отже, за наявності діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд першої інстанції правильно застосував його норми і зокрема ст. 6 цього Закону при призначенні підвищення розміру пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вирішуючи спір мав керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" суперечить положенням п. 4 ст. 4 ЦК України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами в разі виникнення між ними колізії.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав поважними причини пропуску строку на звернення до суду позивачем, оскільки, за наявності суперечок між офіційними органами щодо тлумачення положень законодавства в сфері нарахування та виплати підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» поставили позивача в становище невизначеності щодо права на таке підвищення.
Доводи відповідача про відсутність коштів в бюджеті на проведення виплат, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" знаходяться поза межами розгляду даного спору і не є такими, що ставлять під сумнів законність ухваленої постанови.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відхилити.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 8 вересня 2010 року, ухвалену по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: