КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  28.09.2010                                                                                           № 10/108

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій  Л.М.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1 – представник, дов. б/н від 22.10.2010р.;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СТОВ "Промінь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010

у справі № 10/108 (  .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

до СТОВ "Промінь"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 36947,83 грн.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (надалі позивач) заявлений позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (надалі відповідач) про стягнення з відповідача 14 887,50 грн. інфляційних нарахувань, 3 556,20 грн. - 3% річних, 13 504,05 грн. – пені за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором від 25.07.2009р. щодо оплати наданих позивачем послуг та 5 000,00 грн. – витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору виконав роботу щодо надання послуг із збору врожаю сільськогосподарських культур комбайнами «John Deere» загалом на суму 185 700,00 грн., а відповідач прийняв згадані послуги в повному обсязі, однак оплати відповідачем здійснено не було.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 556,20 грн. - 3 % річних,  13 504,05 грн. – пені, 12 256,20 грн. – інфляційних втрат та 1 000 грн. – витрат на послуги адвоката. Рішення суду мотивовано доведеністю факту невиконання з боку відповідача зобов’язання щодо погашення боргу, наявність якого встановлена у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010р. у справі № 10/183/19, у зв’язку з чим суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 556,20 грн. - 3 % річних,  13 504,05 грн. – пені. При цьому, суд першої інстанції зробивши перерахунок суми інфляційних втрат задовольнив у розмірі 12 256,20 грн. за період з жовтня 2009р. по травень 2010р.

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010р. у справі № 10/108 просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким надати відповідачу розстрочку платежу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а  саме: не було належним чином повідомлено його про розгляд даної справи, що унеможливило для останнього взяти участь у розгляді справи, надати пояснення та заперечення щодо позовних вимог, а також подати клопотання про розстрочку оплати боргу чи запропонувати укласти мирову угоду з позивачем.

Позивач - ФОП ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні з мотивів у ньому викладених, а скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року у даній справі було прийнято апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» до провадження та призначено розгляд справи на 14.09.2010 року.

У судовому засіданні 14.09.2010 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.09.2010 року.

У судовому засіданні 28.09.2010 року представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення по суті залишити без змін, виправивши допущені в рішенні арифметичні помилки в частині стягнення інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 липня 2009 року між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (замовник), укладений Договір на надання послуг по збору врожаю сільськогосподарських культур комбайнами «John Deere», згідно умов якого виконавець зобов’язується надати послуги по збору врожаю зернових на площах відповідача із використанням комбайнів «John Deere», а замовник зобов’язується своєчасно поетапно проводити розрахунки за кожні 200 га площі зібраних зернових (п.п. 1.1,2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.8 Договору відповідач зобов’язаний 3-денний строк після закінчення робіт підписати Акт про об’єм виконаних робіт.

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: відповідач протягом 7 днів з моменту підписання актів виконаних робіт перераховує на розрахунковий рахунок позивача  суму коштів за виконані роботи. За кожний гектар зібраної площі відповідач сплачує позивачу 300 грн. (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010р. у справі № 10/183/19 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р., позов ФОП ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» було задоволено повністю, а саме: стягнуто з останнього 185 700,00 грн. - боргу, 525,60 грн. – інфляційних втрат за вересень 2009р., 847,45 грн. – 3 % річних та 5 790,94 грн. – пені за невиконання відповідачем зобов’язань за згаданим Договором.

Як було встановлено під час розгляду справи № 10/183/19 в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач – ФОП ОСОБА_2 на виконання умов Договору від 25.07.2009р. у серпні 2009 року надав послуги на загальну суму 185 700,00 грн., які були прийняті відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт (від 04.08.2009р. на суму 60 000,00 грн., від 10.08.2009р. на суму 60 000,00 грн. та від 14.08.2010р. на суму 65 700,000 грн.) підписані та скріплені печатками сторін.

Проте, відповідачем надані згідно умов Договору від 25.07.2009р. послуги оплачено не було, у зв’язку з чим, у останнього виникла заборгованість у розмірі 185 700,00  грн.

Згаданим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010р. у справі № 10/183/19, було визнано факт та дату виникнення боргу у відповідача, у зв’язку із непогашенням якого відповідачем станом на дату звернення позивача до суду у цій справі, останній і просив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» 14 887,50 грн. – суму інфляційних нарахувань, 3 556,20 грн. – 3% річних та 13 504,05 грн. – пені.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду Чернігівської області у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України де встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пункту 3.2 Договору вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані роботи не розрахувався.

Предметом договору є виконання робіт, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата виконаних робіт формує зміст прав і обов’язків відповідача.

При цьому, як вірно встановив місцевий Господарський суд, у договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, а тому воно підлягає виконанню у зазначений в договорі строк, тобто протягом 7 днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Акти прийому – передачі робіт сторонами підписані, що не заперечується і з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010р. у справі № 10/183/19, яким було встановлено факт та дату виникнення боргу у відповідача, було виконано останнім лише 02.06.2010р. (погашено заборгованість у розмірі 185 700,00 грн. за надані позивачем послуги), у зв’язку з чим позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та п. 4.1.1 Договору просив стягнути з відповідача 14 887,50 грн. - суму інфляційних нарахувань (за період з вересня 2009р. по травень 2010р.), 3 556,28 грн. – 3 % річних, нарахованих за період з 12.10.2009р. по 01.06.2010р. та 13 504,05 грн. – пені (за період з 12.10.2009р. по 12.02.2010р. згідно акта виконаних робіт від 04.08.2009р.; з 12.10.2009р. по 18.02.2010р. згідно акта виконаних робіт від 10.08.2009р.; з 12.10.2009р. по 22.02.2010р. згідно акта виконаних робіт від 14.08.2009р.).

Приписами статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, не передбачено, що рішення суду про стягнення боргу є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати виконаних робіт згідно Договору від 25.07.2009р., наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 3 % річних та суми інфляційних втрат. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування суми 3 % річних є обґрунтованим та правильним.

Проте, розмір нарахування суми інфляційних втрат є помилковим.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 474,91 грн. збитків від інфляції (за вересень 2009р.: 120 000,00 грн. * 100,8 – 120 000,00 грн.; за жовтень 2009р. -  травень 2010р.: 185 700,00 грн. * 106,7 - 185 700,00 грн.)

Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13 504,05 грн. пені, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. п. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1.1 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати послуг позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 4.1.1 Договору, позовні вимоги в частині стягання 13 504,05 грн. пені, є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом І інстанції норм процесуального права, апеляційна інстанція визнає їх необґрунтованими  з огляду на наступне:

Пред'являючи позов, ФОП ОСОБА_2 зазначив в позовній заяві адресу відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»: 16531, Чернігівська область, Бахмацький р-н, с.Красне, вул. Міщенка, 1.

За вказаною адресою господарським судом і направлялись ухвали про порушення справи і призначення її до розгляду, а також ухвала про відкладення розгляду справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно якої до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Отже, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи знаходяться повідомлення відправлені на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»: 16531, Чернігівська область, Бахмацький р-н, с.Красне, вул. Міщенка, 1, в яких зазначено, що згадані повідомлення вручено уповноваженому Швидко К.Ф. - 24.06.2010 року та 08.07.2010р. відповідно.

У судове засідання 06.07.2010р. представник відповідача не з’явився, відзиву на позовну заяву на надав, у зв’язку з чим, суд на підставі статті 77 ГПК України відклав розгляд справи на 15.07.2010р. (ухвала скерована сторонам 06.07.2010р.).

У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання 15.07.2010р., суд на підстав статті 75 ГПК України визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами. Ніяких клопотань про відкладення чи заяв від відповідача до матеріалів справи не залучено.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач був належно повідомлений як про час та місце розгляду призначеної на 06.07.2010р.  справи № 10/108, так і про її відкладення на 15.07.2010р., і відповідно не  був позбавлений можливості прибути в судове засідання та скористатись правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином, суд не порушив статті 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності, і відповідно відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду, згідно вимог п. 2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат за послуги адвоката апеляційна інстанція зазначає наступне:

Відповідно до вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи Договору від 11.06.2010р. (32 а.с.), адвокат – ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 (клієнт) юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в Господарському суді Чернігівської області на умовах цього Договору, а клієнт – прийняти роботу та оплатити її (п. 1.1 Договору). Також, в матеріалах справи наявне Свідоцтво № 2739 про право на знаття адвокатською діяльністю ОСОБА_1

Під час апеляційного провадження представником позивача до матеріалів справи залучено копію акта прийому-передачі наданих послуг від 21.07.2010р., копію проїзних документів та копію Додаткової угоди № 1 від 25.06.2010р. до Договору від 11.06.2010р., згідно п. 1.1 якої, адвокат - ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 (клієнт) юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в Господарському суді Чернігівської області щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат на загальну суму 36 947,83 грн. на умовах Договору від 11.06.2010р.

У наявній в матеріалах справи квитанції від 14.06.2010р. (36 а.с.) на 5 000,00 грн., зазначено: «платник» – ОСОБА_2, «внесення на рахунок»  – НОМЕР_2. При цьому,  в листі ПАО КБ «ПриватБанк» від 20.09.2010р. за № Р.09.01/1-10365 останній підтверджує сплату ОСОБА_2 5000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно Договору від 11.06.2010р. на розрахунковий рахунок ОСОБА_4

Разом з тим апеляційна інстанція зауважує наступне:

Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою сторонами послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг; вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.п. 10, 12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Апеляційна інстанція дослідивши залучені документи та враховуючи обставини цієї справи, а також ціну позову, визнає за необхідне обмежити заявлений позивачем розмір витрат, пов’язаний з оплатою послуг адвоката. При цьому, судом враховується, що розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, складає 1000 грн.

І відповідно, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, як це передбачено вимогами статті 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2010р. у справі № 10/108 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (16531, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Красне, вул. Міщенка, 1, код ЄДРПОУ 03794822) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3) 13 504 (тринадцять тисяч п’ятсот чотири) грн. 05 коп. - пені, 3 556 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 28 коп. - 3 % річних, 13 474,91 грн. – інфляційних річних, 1 000 (одна тисяча) грн. – витрат на послуги адвоката, 353 (триста п’ятдесят три) грн. 14 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

4. Справу № 10/108 скерувати до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя

  Судді

  30.09.10 (відправлено)