Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2007 р. Справа № 29/358-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Молчко Н.Г.
відповідача - Трофімова Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2691Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.07 р. по справі № 29/358-07
за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" м. Харків
до ТОВ консалтингово правової фірми "Спартак", м. Харків
про стягнення 1708,37 грн.
встановила:
В травні 2007 р. позивач - Комунальне підприємство „Міський інформаційний центр”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю консалтингово правової фірми „Спартак”, м. Харків 1684,80 грн. пені за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання відповідного дозволу, 23,57 грн. витрат, понесених позивачем при отриманні довідки з Головного Управління статистики у Харківській області про включення відповідача до ЄДРПОУ та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2007 р. (суддя Тихий П.В.) по справі № 29/358-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що п. 6.3 укладеного між сторонами договору від 13.01.06 р. № 6077 не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в ньому передбачено нарахування пені за порушення зобов'язань по розміщенню спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування за цим договором до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, у той час як відповідно до вимог чинного законодавства України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто в даному випадку п. 6.3 вказаного договору є неузгодженим між сторонами та таким, посилання на виконання якого не має законної сили.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач розміщуючи спеціальних конструкції на місцях, переданих у користування, без отримання відповідного дозволу, тим самим порушив вимоги п.п. 3.4.2, 3.4 спірного договору, в зв'язку з чим, на підставі п. 6.3 цього ж договору зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню. Крім того, на думку позивача, господарський суд при винесенні рішення безпідставно зробив висновок щодо того, що п. 6.3 спірного договору є неузгодженим між сторонами та таким, посилання на виконання якого не має законної сили, оскільки по-перше вказаний договір було укладено між сторонами за формою примірного договору про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (Додаток №4 до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року №977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові”), по-друге позивач не має права відступати від положень даного примірного Договору, оскільки цей договір затверджено нормативним актом, який на сьогоднішній день є діючим і ніким не оскаржувався, та по-третє всі суттєві умови даного договору були узгоджені між сторонами, що підтверджується тим, що даний договір було підписано обома сторонами, та скріплено печатками. Разом з тим, господарський суд, на думку позивача, також безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23,57 грн., оскільки вказані витрати були понесені позивачем в зв'язку зверненням до суду з позовом по даній справі, тобто на думку позивача, вказані витрати є для нього збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу та в доповненнях до заперечень відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись при цьому на те, що господарський суд при винесенні рішення правомірно дійшов висновку про пропущення позивачем строку позовної давності; що відповідно до акту прийому-передач від 12.07.06 р. позивач прийняв від відповідача місця, на яких він відповідно до умов спірного договору розташовував спеціальні конструкції, а 14.06.07 р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що заборгованість за спірним договором у відповідача відсутня; що сторони, укладаючи спірний договір не скористались своїм правом встановлення в договорі штрафних санкцій, відмінних від штрафу чи пені по окремим видам зобов'язань; що витрати позивача на отримання довідки з ЄДРПОУ не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із стягненням заборгованості, в зв'язку з чим, на думку відповідача, вони не можуть вважатися збитками в розумінні ст. 22 ЦК України; що відповідач у встановленому законом порядку станом на 13.01.06 р. надав до відділу реклами Управління містобудування та архітектури ГУ містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради всі необхідні для отримання спеціального дозволу документи, проте, вказаний робочий орган в порушення вимог чинного законодавства у встановлений строк не надав жодної відповіді стосовно надання чи ненадання вказаного дозволу; що відповідно до вимог п. 3 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, стягнення додаткових штрафних санкцій, окрім фактичної плати за користування місцем не передбачено та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 13.01.06 р. між сторонами укладено договір № 6077 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого позивач надає позивачу в користування місця, які перебувають в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.4.2 цього договору відповідач зобов'язується не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, передбачених для користування за цим договором до отримання дозволу на розміщення спеціальної реклами у встановленому порядку.
Пункт 6.3 договору від 13.01.06 р. № 6077 передбачає, що у разі порушення зобов'язань по розміщенню спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування за цим договором до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього договору пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань. Розмір плати за користування всіма місцями, які надані у користування складає 280,80 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 46,80 грн.
На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 11.01.06 р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (3,0*2,0*1,0) за адресою: м. Харків, пр. Правди - вул. Анрі Барбюса за договором від 13.01.06 р. № 6077 строком на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
На виконання умов договору позивач відповідно до акту прийому-передач від 13.01.06 р. передав відповідачу місця для встановлення спеціальних конструкцій.
На підставі письмового звернення відповідача строк дії пріоритету на розміщення спеціальної конструкції продовжено з 12.04.06 р. до 12.07.06 р.
12.07.06 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 про припинення дії договору та акт прийому-передачі місць, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв місце, яке раніше було надано відповідачу у користування на виконання умов договору.
Станом на 14.06.07 р. сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків щодо суми та складу заборгованості. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за договором від 13.01.06 р. № 6077 сторони дійшли згоди, що заборгованості між ними немає.
Позивач звернувшись до суду з відповідним позовом вказує на порушення відповідачем п. 6.3 спірного договору, а саме, оскільки останній за час користування спеціальним місцем у встановленому законом порядку не отримав спеціального дозволу на розміщення реклами, то з урахуванням вимог вказаного пункту договору зобов’язаний сплатити пеню в розмірі плати за фактичне користування місцем.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що п. 6.3 укладеного між сторонами договору від 13.01.06 р. № 6077 не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в ньому передбачено нарахування пені за порушення зобов'язань по розміщенню спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування за цим договором до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, у той час як відповідно до вимог чинного законодавства України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто в даному випадку п. 6.3 вказаного договору є неузгодженим між сторонами та таким, посилання на виконання якого не має законної сили.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча правовідносинам що склалися між сторонами господарським судом не була надана належна правова оцінка, прийняте судом по даній справі рішення підлягає залишенню без змін з інших підстав та мотивів, ніж ті, що викладені в даному рішенні.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1 ст. 202, п. 5 ст. 203 ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до підпункту 8.1.6 пункту 8.1 розділу 8 договору № 6077 від 13.01.06 р., договір припиняє свою дію, якщо відповідач (Користувач за договором) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором протягом строку на який було встановлено пріоритет. Згідно абз. З пункту 8.2 договору, у разі припинення дії договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.6 пункту 8.1 розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня закінчення строку, на який було встановлено пріоритет.
Статтею 16 Закону України „Про рекламу” встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р. Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі за текстом –Постанова КМУ) у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, спірний договір після отримання відповідачем пріоритету, всупереч вимогам п. 13 зазначеної Постанови КМУ було фактично укладено сторонами не на тимчасовій основі (тобто не на основі одержаного пріоритету, а на основі одержаного спеціального дозволу), оскільки відповідно до п. 8.1.6 даного договору він припиняє свою дію, якщо відповідач (Користувач за договором) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором протягом строку на який було встановлено пріоритет. До того ж зазначений пункт договору протирічить суті самого договору, і не зважаючи на те, що п. 2.1 вказаного договору сторонами було встановлено термін його дії, однак з урахуванням вимог п. 8.1.6 договору, він фактично не міг вступити в дію, оскільки відповідач на момент його укладення не мав необхідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Тобто в даному випадку договір, на який посилається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, фактично не має юридичної сили, оскільки не може вважатися укладеним до отримання відповідачем вищезазначеного дозволу.
Крім того, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Згідно з вимогами п. 9, 10, 13 Постанови КМУ № 2067 Для одержання дозволу заявник подає робочому органу відповідну заяву. Робочий орган протягом п'яти днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету. У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники дозволу та визначає заінтересовані органи (особи), з якими необхідно їх погодити. Протягом строку, зазначеного у пункті 11 цих Правил, заявник оформлює обидва примірники дозволу та подає їх робочому органу. У разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем. Протягом п'яти днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, заявник подає робочому органу копію укладеного ним договору на тимчасове користування місцем та копію документа, що підтверджує внесення відповідної плати.
Пунктами 19, 20 цієї ж Постанови КМУ, Робочий орган протягом не більш як п'ятнадцяти робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення. Виконавчий орган ради протягом п'яти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.
Як свідчать матеріали справи, зокрема факт отримання відповідачем пріоритету на встановлення спеціальних конструкцій, лист відповідача до начальника відділу реклами реклами Управління містобудування та архітектури ГУ містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, відповідач після укладання з позивачем договору № 6077 з метою одержання дозволу на встановлення реклами, в порядку передбаченому зазначеному правилами, затвердженими постановою КМУ № 2067, надіслав на адресу вказаного органу всі необхідні документи для його встановлення, однак означений орган всупереч вимогам п. 19-20 постанови, відповіді про видачу дозволу або відповіді про відмову в видачі дозволу відповідачу не надав.
Вказане свідчить про вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, спрямованих на належне виконання ним умов укладеного між сторонами договору та на одержання необхідного дозволу на встановлення реклами. Разом з тим, позивач під час використання відповідачем наданих позивачем спеціальних місць одержував від відповідача обумовлену в спірному договорі оплату, не заявляв при цьому жодних претензій щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а так само не заявляв про необхідність припинення укладеного між сторонами договору через невідповідність дій відповідача умовам договору.
До того ж, 21.06.07 р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.06.07 р., відповідно до якого сторони дійшли згоди про відсутність у сторін заборгованості за спірним договором.
Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем під час розгляду справи в господарському суді з посиланням на ст. 258 ЦК України було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, що з урахуванням вимог п. 4 ст. 267 ЦК України в будь-якому випадку є підставою для відмови в позові в частині стягнення пені за січень-травень 2006 р.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23,57 грн. витрат, понесених позивачем на отримання довідки про включення відповідача в ЄДРПОУ, оскільки факт наявності цих витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв'язку зі стягненням заборгованості, в зв'язку з чим, вказані витрати не можуть розцінюватись як збитки в розумінні ст. 22 ЦК України.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і прийняте по справі рішення підлягає залишенню без змін з інших підстав та мотивів, ніж ті, що викладені в даному рішенні.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.07 р. по справі № 29/358-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Повний текст постанови підписано 05.11.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.