Справа  №  2 - 2348 / 2010 року

  РІШЕННЯ  

        іменем України  

 17 листопада 2010 року    м. Ізюм  

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Бутенка В.М.

при секретарі Скосарєвої Л.І., судового розпорядника Величко І.Г.

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі позовну заяву ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво,  -

в с т а н о в и в :  

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Ізюмської  міської ради (далі по тексту — міськрада), третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області (далі по тексту – інспекція), в якій зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2009 року йому належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці площею 597 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений Ізюмською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в Реєстрі. Він без оформлення належним чином технічної документації, до 2008 року, самочинно збудував на вказаній земельній ділянці нерухоме майно: «а-1» - житлову прибудову до будинку розміром 4,04 х 4,25 м, «Д» - сарай розміром 2,40 х 3,60 м, «Е» - вбиральню розміром 1,45 х 1,60 м, «а2» - тамбур розміром 2,03 х 2,83 м, загальною вартістю 28272 грн. 00 коп..  

Вважає, що зазначене самочинно побудоване нерухоме майно за ним може бути оформлено як право власності тільки за рішенням суду, письмова згода сусідів на це не потрібна.

У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заперечень проти позовних вимог не надавав, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі відповідача, покладаються на розсуд суду при вирішенні справи (а.с. 19).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмові пояснення на позовну заяву та заперечень не надали (а.с. 17, 18).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника відповідача і представника третьої особи.

Вислухавши позивача, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2009 року ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці площею 597 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений Ізюмською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в Реєстрі (а.с. 12, 13, 14, 7-9).  

ОСОБА_2, без оформлення належним чином технічної документації, до 2008 року самочинно збудував на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 нерухоме майно: «а-1» - житлову прибудову до будинку розміром 4,04 х 4,25 м, «Д» - сарай розміром 2,40 х 3,60 м, «Е» - вбиральню розміром 1,45 х 1,60 м, «а2» - тамбур розміром 2,03 х 2,83 м, загальною вартістю 28272 грн. 00 коп. (а.с. 7, 11).  

Згідно висновку комунального підприємства «Проектне бюро м. Ізюм» від 25.06.2009 року ОСОБА_2 можливо оформити самочинно збудовані господарські будівлі на земельній ділянці, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1: «а-1» - житлову прибудову до будинку розміром 4,04 х 4,25 м, «Д» - сарай розміром 2,40 х 3,60 м , «Е» - вбиральню розміром 1,45 х 1,60 м, «а2» - тамбур розміром 2,03 х 2,83 м, - відповідно до вимог статті 376 ЦК України. Зазначене самочинно побудоване нерухоме майно за ним може бути оформлено як право власності тільки за рішенням суду, письмова згода сусідів на це не потрібна (а.с. 10-11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035, із змінами постанови КМУ № 90 від 27.01.2010 року, затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт (далі-Порядок), відповідно до якого встановлений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками – фізичними особами (далі – забудовник) у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт (далі – приватні будівлі), на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року.

ОСОБА_2 з такою заявою до відповідача звертався, але відповідач запропонував йому вирішувати спір у судовому порядку (а.с. 16).

Так, відповідно до статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  

Згідно довідки відділу Держкомзему у місті Ізюмі Харківської області від 1.11.2010 року присвоєно кадастрового номеру земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на праві власності загальною площею 0,0606 га за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Держкомзему (а.с. 21, 22).  

У відповідності частини 5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

Та обставина, що позивач просить про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, вбачається з позовної заяви, і умови, передбачені частиною 5 статті 376 ЦК України, за яких суд може визнати за особою право власності на таке майно, у судовому засіданні найшли свого підтвердження.

У задоволенні позовних вимог відповідач Ізюмська міська рада не заперечувала. Письмова згода сусідів не потрібна.

Суд приходить до висновку, що за наявності відповідного висновку проектного бюро, технічного паспорту на будинок та інших документів у суду є підстави для задоволення позову.  

Іншого порядку визнання права власності на самочинне будівництво законом не передбачено, а тому права позивача ОСОБА_2 підлягають судовому захисту. Крім того, суд бере до уваги, що відповідач по справі - Ізюмська міська рада не заперечує проти задоволення позову.

За вказаних обставин суд вважає, що є підстави ухваленням по справі рішення про задоволення позову в повному обсязі.  

Задоволення судом позову не суперечить закону. Порушень чиїх або законних прав, свобод чи інтересів самочинним будівництвом не виявлено.

Судові витрати суд покладає на позивача, так як він не просив суд відшкодування на його користь судових витрат (а.с. 1, 2).

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-214, 215, 218 ЦПК України, статтею 376 ЦК України, -  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме:  

?   «а-1» - житлову прибудову до будинку розміром 4,04 х 4,25 м,  

?   «Д» - сарай розміром 2,40 х 3,60 м,  

?   «Е» - вбиральню розміром 1,45 х 1,60 м,  

?   «а2» - тамбур розміром 2,03 х 2,83 м,  

загальною вартістю 28272 грн. 00 коп..  

 Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції.

 Головуючий: суддя –  

 Повний текст рішення складено 18 листопада 2010 року.