Справа № 2-890/2010 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

    11 листопада 2010 року   Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:  

головуючого судді – Гаврилюк С.М.,  

секретаря – Любої С.М., Шабас О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача – Харківська міська рада Харківської області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,  

  встановив:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.  

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він 19 серпня 2005 року купив жилий будинок  з надвірними будівлями  на земельній ділянці розміром 1350 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з договору купівлі-продажу реєстраційний № 2667. Згідно державного акту серії  НОМЕР_1 від 06 травня 2008 року, 1000 кв. м вказаної вище земельної ділянки (земельна ділянка № 1) на праві власності належать позивачу по справі . Відповідно до договору оренди землі від 30 грудня 2008 року, укладеного на підставі  рішення Харківської міської ради 5 скликання від 25 грудня 2007 року № 295/2007, 351 кв. м земельної ділянки, виділеної для забудови домоволодіння АДРЕСА_1 (земельна ділянка № 2) прийняті ОСОБА_1 в строкове платне користування строком до 01 грудня 2057 року.  

Позивач зазначив, що відповідач по справі ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну ділянку № 2, побудувавши паркан. У зв’язку з чим ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, на що остання відмовилась. ОСОБА_1 у виконання умов договору оренди землі від 30 грудня 2008 року сплачує кошти за користування земельною ділянкою № 2, у той час як нею незаконно користується відповідач ОСОБА_2  

Таким чином, позивач ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким     усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою № 2, площею 351 кв. м, яка за договором оренди землі від 30 грудня 2008 року, укладеного на підставі  рішення Харківської міської ради 5 скликання від 25 грудня 2007 року № 295/2007, прийнята ОСОБА_1 в строкове платне користування, шляхом зобов’язання відповідача ОСОБА_2 перенести паркан та встановити його відповідно до межових знаків.  

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.  

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з його необґрунтованістю.  

Представник третьої особи Харківської міської ради Харківської області на стороні позивача Биков Д.В. вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивач користується земельними ділянками на підставі правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України.  

Суд, вислухавши пояснення  осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                            

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.  

Як вбачається з договору купівлі-продажу реєстраційний № 2667 від 19.08.2005 року ОСОБА_1 купив жилий будинок  з надвірними будівлями  на земельній ділянці розміром 1350 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).  

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.05.2008р., за № 210867100042 позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0, 1000 га по вул. АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 16).  

За договором оренди землі від 09.02.2009р. за № 240967100015 орендодавцем – Харківською міською радою надано позивачеві ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку № 2 площею 0,0351 га несільськогосподарського призначення – землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).  

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Таке рішення є підставою для оформлення у встановленому порядку відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку.  

Таким чином, позивач користується земельними ділянками на підставі правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України.  

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 ЗК України).  

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено здійснення зокрема міськими радами самоврядного контролю за використанням та охороною земель.  

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб’єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об’єктом права власності.  

Відповідно до п. 1.4., п. 12 Положення про відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 02.10.2006 р. об'єктом самоврядного контролю є землі комунальної власності. Одним з основних завдань самоврядного контролю є запобігання порушення законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. Посадові особи відділу мають право обстежувати земельні ділянки, що є комунальною власністю, складати акти обстеження таких земельних ділянок, проводити у встановленому законодавством порядку фотографування, звукозапис, кінозйомку і відєозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушення земельного законодавства України.  

При складанні акту обстеження земельної ділянки посадовими особами відділу самоврядного контролю участь або присутність іншої сторони не є обов’язковою умовою для складання акту. Форми документів передбачених цим положенням, встановлюються управлінням земельних відносин, зміни і доповнення до цього Положення вносяться начальником управління земельних відносин та затверджуються Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин.  

Актами обстеження відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин від 14.12.2009 р. №3731/09, від 19.02.2010р. № 620 та від 15.03.2010р.  № 988/10 встановлено факт самовільного зайняття гр. ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0351 га, яка знаходиться згідно договору оренди у користуванні гр. ОСОБА_1 (а.с. 88-90, 127-131).  

Посилання відповідача на те,  що КП «ХМБТІ» у своєму листі від 06.06.2007р. №1701868 надало невірні відомості щодо площі земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1 в розмірі 1350 кв.м. є безпідставними, виходячи з наступного.  

Площа земельної ділянки 1350 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, копією договору купівлі-продажу жилого будинку від 19.09.2005 р., копією технічного паспорту на жилий будинок по вул. Чорноземній, 6 від 02.08.2010р. (а.с. 5, 13).  

Відповідач, стверджуючи, що складання Акту погодження та встановлення меж земельної ділянки від 20.02.2010 р. (а.с. 121-123) не може бути на підставі правовстановлюючих документів тому, що його складання повинно передувати складанню і видачі правовстановлюючих документів,  не бере до уваги той факт, що на момент складання акту від 20.02.2010 р. позивач вже отримав правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у встановленому чинним законодавством України порядку.  

Таким чином, вищевказаний акт тільки підтверджує встановлені у Акті погодження та встановлення меж земельної ділянки від 20.07.2007 р. межі та конфігурацію земельної ділянки. Даний акт складений уповноваженими особами, відповідно до вимог законодавства.  

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися  своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.  

Частина 2 ст. 41 Конституції України передбачає, що громадяни України для задоволення своїх  потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону  

У відповідності до ст. 415 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.  

Відповідно до ч. 2. ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.  

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори про розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей  

Відповідно ст. 88  ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року) розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення з розгляду справ немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) складає 37, 00 грн.  

У відповідності зі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року розміри ставок державного мита із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) складає 0, 5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.  

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем судові витрати у сумі 45 /сорок п’ять/ грн. 50 коп., а саме судовий збір у розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37, 00 грн.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 158 ЗК України, ст. 415 ЦК України,  суд    

  ВИРІШИВ:  

  Задовольнити позов ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача – Харківська міська рада Харківської області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.  

Усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки № 2 площею 0, 0351 га, наданої ОСОБА_1 за договором оренди землі від 30.12.2008 року, укладеного на підставі рішення Харківської міської пади 5 скликання від 25.12.2007 року № 295/2007 шляхом зобов’язання відповідача ОСОБА_2 перенести паркан та встановити його відповідно до межових знаків.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 /сорок п’ять/ грн. 50 коп.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області  через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Повне рішення викладене 15.11.2010 року.  

    Суддя                                                                      С.М. Гаврилюк