КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2217/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"20" жовтня 2010 р. м. Київ
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А1048 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом Військової частини А1048 до Відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області про визнання постанови неправомірною,
в с т а н о в и в:
Військова частина А1048 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції про визнання постанови неправомірною.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, Військова частина А1048 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Державним нотаріусом Остерської державної нотаріальної контори 02.12.1999 року видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2628, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Військової частини А 1048 шкоди заподіяної державі в розмірі 3197 грн. 00 коп.
У березні 2010 року Військовою частиною А 1048 було повторно пред’явлено до виконання виконавчий напис нотаріуса від 02.12.1999 року.
Головний державний виконавець ВДВС Козелецького РУЮ, розглянувши заяву військової частини А 1048 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 02.12.1999 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.03.2010 року, у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий напис нотаріуса, згідно із ст. 21 Закону, може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.
Як вбачається, з позовної заяви, позивач визнає про пропуск строку пред’явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса, однак звернувся до державної виконавчої служби, в той час, коли питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання вирішується судом.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що після 21.12.2001 року та до березня 2010 року виконавчий напис нотаріуса на примусове виконання до органу ДВС не предявлявся, що свідчить про пропущення позивачем строку пред'явлення виконавчого документа, встановленого ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому позивачем не надано доказів щодо поважності причин пропуску строку пред’явлення виконавчих документів до виконання.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Державний виконавець, у відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Згідно із ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно із ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець ВДВС Козелецького РУЮ, відмовивши у відкритті виконавчого провадження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є законною.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Військової частини А1048 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: І.Й. Петрик