КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1767/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000372301/0 від 15.05.2008 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.
За результатами перевірки складено акт № 114/23/2301-32361578 від 18.04.2008 року, яким зафіксовано порушення абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 16.2, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Порядку заповнення податкової декларації», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372301/0 від 15.05.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 17 272 717,60 грн., в тому числі: 12 347 023,00 грн. за основним платежем та 4 925 694,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2007 року між позивачем, як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «СТОУН-С», (далі - Товариство), як продавцем, укладено письмовий договір № СТ-К71 купівлі-продажу товару, (далі - Договір), ціна та асортимент якого визначається специфікаціями. Договір скріплено печатками обох юридичних осіб та підписано: від імені позивача директором Азаровим А.В., від імені Товариства –директором Цоміним С.О.
Згідно з долученими до матеріалів справи специфікацією № 1 від 02.04.2007 року до вказаного договору за підписом вказаних осіб, видаткової накладної № 0037-2 від 10.05.2007 року та податкової накладної № 037-2 від 10.05.2007 року за підписом Цоміна С.О. та печаткою Товариства, останнє 10.05.2007 року реалізувало позивачу товар –38800,00 кг. «основи абразивних паст»по ціні 1266,00 грн./кг. на загальну суму 58 944 960,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 824 160,00 грн.
В бухгалтерському обліку дана господарська операція позивачем відображена: Д-т 281 К-т 631 –49 120 800,00 грн. та Д-т 644 К-т 631 –9 824 160,00 грн., тобто 49 120 800,00 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат, а 9 824 160,00 грн. до складу податкового кредиту.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, у зв’язку з чим, підстави для скасування спірного рішення відповідача відсутні, оскільки воно є правомірним.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.
Оцінюючи висновки та дії податкового органу щодо визнання недійсним укладеного позивачем договору та, в зв'язку з цим, виявлення завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по даній господарській операції, при цьому ж виявлення заниження за перевірений період податку на прибуток по тій же операції і, як наслідок, складання в подальшому по даному факту податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності –продукція, роботи чи послуги –мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», –лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Відповідно до пункту 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 271/7592 від 29.03.2003 року затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання. Цим наказом передбачено складання додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток платника податку, в якому зазначається балансова вартість запасів на початок звітного податкового періоду та на кінець звітного періоду. Крім того в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток зазначається розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів.
Враховуючи те, що придбання позивачем товару було належним чином та на відповідних рахунках відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується вищезазначеним актом перевірки від 18.04.2008 року, позивач правильно відобразив у податковій декларації з податку на прибуток (додаток К1/1) залишок товару (запасів) на кінець звітного податкового періоду, оскільки у підприємства виник приріст балансової вартості запасів і був відображений, як валовий дохід у рядку 01.2 декларації.
Що стосується висновків податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту, в тому числі і за травень 2007 року, колегія суддів вважає, що позивач правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкової накладної, яка законом визначена як підстава для визначення такого кредиту. При цьому слід врахувати те, що позивачем у цей період на виконання пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було враховано приріст балансової вартості придбаної по договору № СТ/К-1 від 02.04.2007 року продукції та відображено у податковій декларації.
Крім того слід зазначити, що податковим законодавством України встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).
Дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.
При цьому, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
Податковим органам також слід враховувати вимоги підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вивчивши матеріали справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем спростовано, а відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим невірно вирішив спір.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»–задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року –скасувати.
Адміністративний позов –задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 00003723301/0 від 15.05.2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2010 року.