У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Києві 06 червня 2006 року справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1 / 2 частину будинку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2004 року

 у с т а н о в и л а:

У  вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1 /2 частину будинку, посилаючись на те, що 12 листопада 2002 року помер його брат ОСОБА_3, після якого  відкрилася спадщина на 1 / 2 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Відповідач - син померлого спадщину не прийняв, а тому просив визнати його єдиним спадкоємцем.

Рішенням   Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від  21 квітня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення суду першої інстанції та   ухвалу  апеляційної інстанції з мотивів їх невідповідності нормам  матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для  скасування  судових рішень  відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку   суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні   чи відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність  або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом були допущені порушення або неправильне застосування норм  процесуального та матеріального  права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2004 року    відхилити та зазначені судові рішення залишити без зміни.  

Ухвала оскарженню не підлягає.