КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2010 № 03/1230
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2010
у справі № 03/1230 ( .....)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до ПП "Транс-Логіст"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 20632,59 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У червні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Транс-Логіст» про стягнення 20 632,59 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.07.2010 року у справі № 03/1230 (суддя – Єфіменко В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Транс-Логіст» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17 100 грн. основного боргу, 1 415,96 грн. інфляційних нарахувань, 368,68 грн. 3 % річних, 1 747,95 грн. пені, 206,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що ст. 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат відносяться, зокрема, і витрати з оплати послуг адвоката. А відтак судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 320,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року у справі № 03/1230 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2010 року.
У судове засідання 20.09.2010 року представник позивача не з’явився, проте 13.09.2010 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2009 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено договір № 1238-2107 про перевезення вантажу, згідно з п. 1.1 якого перевізник зобов’язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання вантажу (вантажоодержувач), а експедитор зобов’язується оплатити надані послуги перевезення вантажу за встановлену в заявці плату.
Відповідно до п. 2.1 договору всі умови кожного перевезення, у тому числі і фінансові, коротко викладаються в заявці.
Заявка на перевезення вантажу може передаватися і підписуватися сторонами шляхом факсимільного повідомлення, така заявка має юридичну силу і прирівнюється до оригіналу (п. 2.2 договору).
Розділом 3 договору передбачені права та обов’язки перевізника, зокрема, право на отримання провізної плати за перевезення вантажів замовника, якому кореспондує обов’язок експедитора своєчасно оплачувати надані перевізником послуги у строк, вказаний у договорі-заявці абр протягом 3 днів після отримання рахунку-фактури, документів, що підтверджують поставку вантажу.
Відповідно до п. 5.1 договору вартість і порядок оплати кожного перевезення вантажу встановлюється за домовленістю між перевізником і експедитором, про що зазначається в заявці.
Загальна вартість послуг, наданих перевізником на виконання умов договору, визначається сумарною вартістю заявок до договору протягом всього строку його дії(п. 5.2 договору).
На виконання умов договору 05.08.2009 року експедитор надав, перевізник прийняв заявку на надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом № 1238-40, згідно якої перевізник зобов’язався виконати міжнародне перевезення за маршрутом с. Горохівка, Миколаївська обл. (Україна) – м. Катовіце (Польща).
Вартість перевезення згідно вказаної заявки становить 5 700,00 грн.
Відповідно до умов заявки розрахунок між сторонами безготівковий, через 5-6 днів після розвантаження та отримання факсових копій СMR, акта і рахунка.
З наявних в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної СMR № 0117028, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 11.08.2009 року № ПВ-0000027 та подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні № 801138 серії 02ААВ на автомобіль марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_8 та напівпричеп реєстраційний номер НОМЕР_2, вбачається, що позивачем належним чином виконане зобов’язання перед відповідачем за заявкою № 1238-40.
Фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення № 372567 підтверджується направлення вказаних документів на адресу відповідача 28.08.2009 року та отримання їх останнім 31.08.2009 року.
Таким чином, 05.09.2009 – 06.09.2009 року у відповідача виник обов’язок оплатити виконане позивачем перевезення за заявкою № 1238-40.
Проте станом на 07.09.2009 року оплата відповідачем здійснена не була, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 5 700,00 грн.
На виконання умов договору 17.08.2009 року експедитор надав, а перевізник прийняв заявки на надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом №№ 1238-42, 1238-43, згідно яких перевізник зобов’язався виконати міжнародне перевезення за маршрутом с. Горохівка, Миколаївська обл. (Україна) – м. Катовіце (Польща).
Вартість перевезення згідно кожної з заявок становить 5 700,00 грн., а разом – 11 400,00 грн.
Відповідно до умов заявок розрахунок між сторонами безготівковий, через 5-6 днів після розвантаження та отримання факсових копій СMR, акта і рахунка.
З наявних в матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних СMR №№ 0130984, 0117015, актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 22.08.2009 року №№ ПВ-0000055, ПВ-0000056 та подорожніх листів вантажних автомобілів в міжнародному сполученні № 801129 серії 02ААВ на автомобіль марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_9 та напівпричеп реєстраційний номер НОМЕР_4, НОМЕР_10 серії НОМЕР_11 на автомобіль марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_12 та напівпричеп реєстраційний номер НОМЕР_6 вбачається, що позивачем належним чином виконане зобов’язання перед відповідачем за заявками №№ 1238-42, 1238-43.
Фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення № 364734 підтверджується направлення вказаних документів на адресу відповідача 02.09.2009 року та отримання їх останнім 07.09.2009 року.
Таким чином, 12.09.2009 – 13.09.2009 року у відповідача виник обов’язок оплатити виконане позивачем перевезення за заявками №№ 1238-42, 1238-43.
Проте станом на 14.09.2009 року оплата відповідачем здійснена не була, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 5 700,00 грн. за кожною з заявок, а разом - 11 400,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача були направлені претензії № 1 від 25.12.2009 року, № 2 від 30.03.2010 року з вимогою сплатити заборгованість за виконані перевезення, зокрема, за заявками №№ 1238-40, 1238-42 та 1238-43, які були отримані останнім 28.12.2009 року та 06.04.2010 року відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 612346, 4173820.
Однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, оплату не здійснив.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд Черкаської області дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17 100,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк виконання зобов’язань з оплати здійснених перевезень вантажів згідно вказаних заявок настав 05.09.2009 – 06.09.2009 року та 12.09.2009 – 13.09.2009 року відповідно, проте станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідачем не сплачена, докази перерахування коштів в розмірі 17 100,00 грн. у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17 100,00 грн. заборгованості за здійснене перевезення вантажів є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Крім того, господарським судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 478,78 грн. інфляційних нарахувань та 125,06 грн. 3 % річних згідно заявки № 1238-40 і 937,18 грн. інфляційних нарахувань та 243,63 грн. 3 % річних згідно заявок №№ 1238-42, 1238-43.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши розмір стягнутих інфляційних нарахувань та 3 % річних по кожній з заявок, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування загальною сумою 1 415,96 грн. та 3 % річних загальною сумою 368,68 грн.
Крім того, господарським судом Черкаської області з відповідача на користь позивача стягнуто 582,65 грн. пені за період з 07.09.2009 року по 07.03.2010 року за невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань згідно заявки № 1238-40 та 1 165,30 грн. пені за період з 14.09.2009 року по 14.03.2010 року за невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань згідно заявок №№ 1238-42, 1238-43, загальною сумою – 1 747,95 грн.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перерахувавши розмір стягнутої судом першої інстанції пені згідно заявок №№ 1238-40, 1238-42, 1238-43, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню, загальною сумою – 1 747,95 грн.
Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 320,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.04.2010 року позивач (довіритель) уклав договір-доручення № 2 із адвокатом (повіреним), відповідно до п. 1.1 якого повірений зобов’язаний від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ПП «Транс-Логіст», з цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (3год.); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (3 год.); підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, у т.ч. підготувати позовну заяву та вчинити дії, необхідні для розгляду справи (5 год.).
Згідно з п. 1.2 вказаного договору-доручення особиста участь повіреного в судовому засіданні не є обов’язковою.
Відповідно до п. 2.2. договору-доручення за здійснення вищевказаних дій довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 1 320,00 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач надав також касовий ордер про перерахування адвокату ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 року) 1 320,00 грн.
Разом з тим, доказів про здійснення адвокатом дій, передбачених п. 1.1 договору-доручення № 2 від 05.04.2010 року у повному обсязі позивачем надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 320,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, підлягає частковому задоволенню - в сумі 1000,00 грн.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2010 року у справі № 03/1230 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 700,00 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката, слід скасувати, а апеляційну скаргу в цій частині – задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2010 року у справі № 03/1230 частково задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2010 року у справі № 03/1230 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Транс-Логіст» (м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, к. 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 36492711) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_7) 17 100 (сімнадцять тисяч сто) грн. 00 коп. заборгованості, 1 415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 68 коп. 3 % річних, 1 747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 95 коп. пені, 700 (сімсот) грн. 00 коп. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, 206 (двісті шість) грн. 33 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ».
3. Стягнути з Приватного підприємства «Транс-Логіст» (м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, к. 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 36492711) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_7) 27 (двадцять сім) грн. 05 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
4. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.
5. Матеріали справи № 03/1230 скерувати до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді