Справа №22ц-4129,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Стамбула М.І.
Категорія: 5 Доповідач – Воронцова Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця « 20 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Стародубця М.П.
Суддів: Пузанової Л.В.,
Воронцової Л.П.
при секретарі – Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «29» квітня 2010 року у справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири.
В обґрунтування позову позивачка зазначала, що з 2001 року по листопад 2007 року вона проживала з відповідачем однією сім’єю, без реєстрації шлюбу та не перебували у будь-якому іншому шлюбі. 04 лютого 2004 року за рахунок спільних коштів вони придбали квартиру АДРЕСА_2, яку вважає спільною сумісною власністю.
Оскільки відповідач заперечує її право на Ѕ частину вказаної квартири і має намір її продати, змушена звернутися до суду за захистом свого не визнаного права.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм права, просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підставах.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, 04 лютого 2004 року ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 /а.с.7/.
На момент придбання відповідачем квартири, він проживав з ОСОБА_3, однак, як пояснила остання, як свідок у справі №2-730 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу /а.с.79/, спірну квартиру ОСОБА_4 придбав для себе, брав у неї в борг для її придбання 1500 доларів США та повернув. В порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, позивач не надала доказів її участі у придбанні спірної квартири.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира не являється об’єктом права спільної сумісної власності, а позивачка не має права власності на Ѕ її частину, оскільки правила ст. 74 СК України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, тому що передбачає набуття майна особами, що проживають однією сім’єю спільно.
Доводи апеляційної скарги у зв’язку з зазначеним висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: М.П.Стародубець
Судді: Л.П. Воронцова, Л.В.Пузанова
Копія вірна: Л.П.Воронцова
бт.