СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
29 жовтня 2007 року | Справа № 2-27/7629-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Бородкін О.А., дов. № 82 від 07.05.07,
відповідача: Філімонова Т.О., дов. № 4032/9/10-0 від 13.06.07,
Чурочкін А.Б., дов. № 329-1/9/10-0 від 14.05.07,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21 серпня 2007 року по справі № 2-27/7629-2007А
за позовом Колективного рибальського господарства "Луч" (вул. Свєрдлова, 3,Ялта,98600)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21 серпня 2007 року позов Колективного рибальського господарства "Луч" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції міста Ялта Автономної Республіки Крим № 0003502301/0 від 03 листопада 2006 року на суму 1050300 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь колективного рибальського господарства "Луч" 3,40 грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, відповідач 30 серпня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 06 вересня 2007 року.
У судовому засіданні, призначеному на 29 жовтня 2007 року, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на законності постанови господарського суду. Представник відповідача просив постанову господарського суду скасувати, як таку, що не відповідає вимогам матеріального права.
29 жовтня 2007 року суддю Заплава Л.М. у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, було замінено на суддю Лисенко В.А. на підставі розпорядження керівництва суду.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, в період з 09 жовтня 2006 року по 20 жовтня 2006 року працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року.
В результаті перевірки було складено акт №2466/23-0/03889215/170 від 25 жовтня 2006 року.
В результаті перевірки, та на підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003502301/0 від 03 листопада 2006 року, яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1050300 грн., з якого 700200 грн. основний платіж та 350100 грн. штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення не було оскаржене позивачем у адміністративному порядку.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в періоді, що перевірявся відповідачем, позивачем було складено та подано відповідачеві дві декларації з податку на додану вартість: загальну - повну, в якій позивач декларував доходи від передачі в оренду приміщень і інших товарно - матеріальних цінностей та спеціальну, сільськогосподарську - по скороченій формі, в якій позивач декларував доходи від вилову, часткової переробки та реалізації рибопродукції.
Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач не повинен був використовувати пільгу, що встановлена пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»на операції по вилову, часткову переробку та реалізації рибопродукції, а тому повинен був подавати відповідачеві одну загальну декларацію без подання скороченої декларації.
Отже, як слідує з висновку відповідача в акті перевірки, позивач у порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»занизив податкові зобов’язання з податку на додану вартість по загальній декларації та зависив по скороченій декларації: у липні 2004 року у розмірі 14115 грн.; у серпні 2004 року у розмірі 20133 грн.; у вересні 2004 року у розмірі 6916 грн.; у жовтні 2004 року у розмірі 33688 грн.; у листопаді 2004 року у розмірі 91042 грн.; у грудні 2004 року у розмірі 106915 грн.; у січні 2005 року у розмірі 38656 грн.; у лютому 2005 року у розмірі 39526 грн.; у березні 2005 року у розмірі 52941 грн.; у квітні 2005 року у розмірі 33483 грн.; у травні 2005 року у розмірі 3359 грн.; у червні 2005 року у розмірі 10783 грн.; у липні 2005 року у розмірі 11336 грн.; у серпні 2005 року у розмірі 3880 грн.; у вересні 2005 року у розмірі 21004 грн.; у жовтні 2005 року у розмірі 18755 грн.; у листопаді 2005 року у розмірі 67499 грн.; у грудні 2005 року у розмірі 183957 грн.; у січні 2006 року у розмірі 57413 грн.; у лютому 2006 року у розмірі 145903 грн.; у березні 2006 року у розмірі 32079 грн.; у квітні 2006 року у розмірі 51442 грн.; у травні 2006 року у розмірі 38238 грн.; у червні 2006 року у розмірі 16610 грн.
Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 було затверджено «Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини». Пунктом 1 вказаного Положення цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.
Пунктом 2 вказаного Положення визначено, що дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р визначено, що до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва, віднесено рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).
Як вбачається з пункту 1.5 Статуту позивача предметом діяльності позивача є, зокрема:
1. організація рибного промислу у водних басейнах;
2. виробництво, переробка і реалізація рибної продукції;
3. виробництво, закупівля, переробка, зберігання і реалізація сільськогосподарської і тваринницької продукції та інших продуктів харчування, в тому числі імпортного виробництва.
Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства дна період з 2001 - 2004 р. р.»закріплено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. При цьому продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97. Під кодами 05.00.1 - 05.00.42 значиться продукція рибного господарства - риба та інша продукція рибного господарства.
Відповідно до довідки №01.60-1-21 /527 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД:
05.01.0 - рибальство, надання послуг у рибальстві;
52.23.0 - роздрібна торгівля рибою і морепродуктами.
Пунктом 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства на Україні»визначено, що сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1 -24 груп УКТ ВЕД. Згідно до Митного тарифу України у групу 03 входять риба та ракоподібні, малюски та інші водні безхребетні.
Отже, колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач по справі є сільськогосподарським товаровиробником.
Однак, відповідач вказує на той факт, що позивачем здійснюються не всі стадії рибництва - від риборозведення та вирощування та вилову і продажу.
Проте, у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р прямо не вказано, що сільськогосподарський товаровиробник повинен саме виконувати всі стадії рибництва.
Тому, судова колегія дійшла до висновку про те, що зайняття хоча би одним видом рибництва будь то вилов, вирощуванням товарної риби, переробка або збут власної рибо продукції, дає підприємству право на набуття при певних умовах статусу „сільськогосподарський товаровиробник”.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у термін, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Колегія суддів встановила, що позивач має в АКБ УСБ в місті Ялта спеціальні рахунки для акумуляції податку на додану вартість. Вказані кошти залишаються у розпорядженні позивача, та використовуються ним для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року у справі № 2-27/7629-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Л. Котлярова
В.А. Лисенко