АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Яремка В.В.
суддів: Галичанського А.Д., Міцнея В.Ф.
секретар Ласій О.І.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вижницького районного суду від 17 вересня 2010 року,
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Посилався на те, що у травні 2009 року звернувся до Вижницької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак державний нотаріус повідомив, що 8 грудня 2000 року його матір’ю складений заповіт, посвідчений секретарем Виженської сільської ради, відповідно до якого спадкодавець все своє майно заповіла дочці ОСОБА_6
Посилаючись на норми ст. ст. 48, 541 ЦК УРСР (1963 року), ОСОБА_1 просив визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_7 8 грудня 2000 року та посвідчений секретарем Виженської сільської ради, недійсним з підстав підписання його сторонньою особою та посвідчення особою, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій.
Рішенням Вижницького районного суду від 15 квітня 2010 року позов задоволено.
Оспорений заповіт визнано недійсним.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвати нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Посилається на недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін у справі - ОСОБА_7
8 грудня 2000 року нею складено заповіт, посвідчений секретарем Виженської сільської ради, відповідно до якого спадкодавець все своє майно заповіла доньці ОСОБА_6 – відповідачці у справі.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у справі доведено, що підпис на заповіті не належить спадкодавцеві, а сам заповіт посвідчено особою, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій.
Проте з такими висновками повністю погодитися не можна, оскільки позивачем не доведено, що заповіт підписано не спадкодавцем, судом порушено норми процесуального права щодо належної оцінки доказів.
Це згідно з п. п. 2, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позову про визнання заповіту недійсним з підстав підписання заповіту іншою особою та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у позові із зазначеної підстави.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
До висновку про підписання заповіту не спадкодавцем, а іншою особою, суд першої інстанції прийшов на підставі єдиного доказу - висновку судово-почеркознавчої експертизи із зазначенням, що відповідачка не заявила клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
У п. 3 постанови «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 359 від 30 червня 2010 року (а.с.138-142) підпис від імені ОСОБА_7, розташований після слова «підпис» в першому примірнику заповіту ОСОБА_7, складеного 8 грудня 2000 року, виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.
Із описової та дослідницької частини вказаного висновку слідує, що до висновку про підписання заповіту іншою особою експерт прийшов внаслідок того, що вважав достовірними зразками почерку ОСОБА_7 записи у вигляді рецептів на 4-х аркушах, які в ході розгляду справи надав позивач.
Проте належність вказаних записів саме ОСОБА_7 заперечується відповідачкою ОСОБА_6, не підтверджується іншими матеріалами справи.
За таких обставин підстав вважати записи у вигляді рецептів на 4-х аркушах достовірними зразками почерку ОСОБА_7 немає.
Відповідно наявний у справі висновок судово-почеркознавчої експертизи не може розцінюватися доказом, який з достовірністю підтверджує доводи позивача про те, що підпис на заповіті не належить заповідачці ОСОБА_7
Інші докази підписання заповіту не ОСОБА_7 у справі відсутні і на них позивач не посилався.
Як пояснила в судовому засідання свідок ОСОБА_8 вона, як секретар виконавчого комітету Виженської сільської ради, займалася посвідченням спірного заповіту. Цей заповіт при ній особисто підписувала заповідачка ОСОБА_7
Наведене дає апеляційному суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним з підстав підписання заповіту іншою особою є недоведеними, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання заповіту недійсним з підстав його посвідчення особою, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій, то воно по суті є правильним.
Згідно із положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, нотаріальні дії, у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі такі делеговані [] як вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
У справі встановлено, що станом на час посвідчення спірного заповіту виконавчим комітетом чи сесією ради на секретаря виконавчого комітету ОСОБА_8 не було покладено обов’язків вчинення нотаріальних дій.
Представником відповідача – Виженської сільської ради в ході апеляційного розгляду справи подано витяг з журналу розпоряджень сільського голови, де міститься розпорядження сільського голови № 10-р від 31 січня 2000 року про покладення обов’язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконкому ОСОБА_8
Проте сільський голова не мав повноважень на прийняття такого розпорядження, а відповідно ОСОБА_8 не мала повноважень на посвідчення спірного заповіту.
Доводи апелянта про пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.
Суд першої інстанції прийшов до підставного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 дізнався про наявність спірного заповіту лише у 2009 році.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині описової частини.
Так, судом першої інстанції безпідставно констатовано, що представник Виженської сільської ради позов визнав.
Тому з описової частини слід виключити посилання на таке визнання позову.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в певній частині, то підлягає скасуванню та зміні і рішення суду в частині розподілу судових витрат.
Зокрема, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2007 грн. 60 коп. слід скасувати, а в частині стягнення інших витрат змінити, зменшивши відшкодування витрат по сплаті судового збору з 51 грн. до 8 грн. 50 коп., а витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 120 грн. до 37 грн. з урахуванням того, що наявний спір є спором немайнового характеру.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково .
Рішення Вижницького районного суду від 17 вересня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання заповіту недійсним з підстав підписання заповіту іншою особою скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
Рішення Вижницького районного суду від 17 вересня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2007 грн. 60 коп. скасувати, а в частині стягнення інших витрат змінити, зменшивши відшкодування витрат по сплаті судового збору з 51 грн. до 8 грн. 50 коп., а витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 120 грн. до 37 грн.
Описову частину рішення змінити, виключивши з неї посилання на визнання позову представником Виженської сільської ради.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: