СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
31 жовтня 2007 року | Справа № 2-23/10623.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 11.09.2007 у справі № 2-23/10623.1-2007
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до Феодосійського казенного оптичного заводу (вул. Московська, 11,Феодосія,98100)
про стягнення 85975,43 грн.; за зустрічним позовом про визнання додатку № 1 до договору № 58 від 27.06.2002 року недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 у справі № 2-23/10623.1-2007 в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що Додаток № 1 до договору № 58 від 27.06.2002 відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України щодо чинності правочину та був дійсно виконаний сторонами.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення статті 104 Господарського процесуального кодексу України визнав встановленими недоведені обставини, які мають суттєве значення для справи. Основним доводом визнання Додатку № 1 до договору № 58 від 29.06.2002 недійсним, є довід позивача про те, що вказаний Додаток керівником позивача не підписувався.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін що не з’явилися за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Феодосійського казенного оптичного заводу не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2002 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (постачальник) та Феодосійським казенним оптичним заводом (споживач) був укладений договір на поставку електричної енергії, відповідально до якого постачальник постачає споживачу електроенергію в обсягах, визначених у щорічно поновлюваному Додатку №1 до вказаного договору (пункт 1.2 договору).
03.12.2003 між сторонами підписаний Додаток №1 до договору поставки електроенергії № 58 від 27.06.2002 яким сторони визначили обсяги постачання електроенергії на 2004 рік.
Феодосійський казенний оптичний завод вказує, що спірний Додаток №1 до договору №58 від 27.06.2002 не підписувався керівником підприємства 03.12.2003, оскільки керівник Феодосійського казенного оптичного заводу знаходився у відрядженні, у зв’язку з чим позивач вважає, що Додаток № 1 до договору є недійсним. Однак обґрунтованих доводів недійсності вказаного правочину а ні в зустрічній позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі позивач не надав. Також позивачем не вказано, яким саме нормам Цивільного чи Господарського законодавства протирічить вказаний додаток.
Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2004 відносно цивільних відносин, які виникли до вступу в силу цього кодексу, положення цього кодексу застосовуються до прав та обов'язків, які виникли або продовжують існувати після вступу їм в силу. Пунктом 9 прикінцевих та перехідних положень встановлено, що до договорів, що укладенні до 01.01.2004 і продовжують діяти після вступу в силу Цивільного кодексу України, застосовуються правила цього Кодексу відносно підстав, порядку та наслідків зміни та розірвання договорів незалежно від дати їх укладення. Визнання недійсним Додатку до договору слід прирівняти до зміни умов договору, оскільки Додаток є його невід'ємною частиною.
Згідно статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент здійснення правочину стороною вимог, що встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України або інших, прямо установлених законом.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Додаток №1 до договору №58 від 27.06.2002 жодну із вимог вищевказаних статей не порушує. Більш того, Феодосійським казенним оптичним заводом не надані суду докази, які підтверджують, що спірний Додаток №1 не був направлений на реальне настання правових наслідків, враховуючи, що Додаток №1 до договору №58 від 27.06.2002 дійсно виконаний сторонами - електроенергія постачалась, споживалась та оплачувалась.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують факт не підписання позивачем Додатку № 1 до договору. Додаток № 1 був підписаний з боку позивача заступником директора Куценко Ю. А. Доказів того, що заступник директора не мав можливості підписати Додаток № 1 до договору, чи що зазначений підпис не є підписом Куценко Ю. А. позивачем суду не надано. Не містять матеріали справи також і копії Додатку № 1 без підпису позивача з печаткою та датою, про наявність якої вказує позивач у позові в обґрунтування своїх вимог.
Підписання зазначеного Додатку щороку прямо передбачено пунктом 2.1 Договору № 58 від 27.06.2002 та є суттєвою умовою вказаного договору.
Таким чином, позивач знав, що Додаток № 1 повинен щороку підписуватися сторонами, так як саме вказаним додатком сторони обумовлюють обсяг постачаємої електроенергії.
Згідно з вимогами пунктів 1.3,1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (редакція, яка діяла на момент укладення спірного Додатку) постачання електроенергії повинне здійснюватися на підставі договору про поставку електроенергії, який укладається між постачальником електричної енергії та споживачем. Такий договір укладається на підставі типового договору.
Відповідно до пункту 1.5 типового договору Додаток до договору “Об'єми постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу” - це відомості про розмір очікуваного вживання електричної енергії, які подає споживач електричної енергії постачальнику електроенергії для визначення величин споживання електричної енергії і потужності на наступний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, Додаток № 1 від 03.12.2003 до договору № 58 від 17.06.2002, містить в собі додаткову інформацію про порядок встановлення та корегування договірних величин споживання електроенергії і потужності.
Пунктом 11.2 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживачі електричної енергії зобов'язані оплачувати обсяги спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та погоджених споживачем актів про порушення цих Правил та умов договору.
Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції на момент порушення) передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
З аналізу викладеного судова колегія вважає, що текст спірного Додатку № 1 ( і зокрема пункт 3.3. з цитатою цієї статті) повністю відповідає вимогам, які регулюють правовідносини у сфері електроенергетики.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 у справі № 2-23/10623.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді