СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

29 жовтня 2007 року

Справа № 2-27/2531-2007А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Агєєва О.О., дов. № 7430/9/10-0 від 26.10.07,

Чурочкін А.Б., дов. № 3291/9/10-0 від 14.05.07,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Воронцова Н.В.) від 27 червня 2007 року по справі № 2-27/2531-2007А

за позовом           Приватного підприємства "Південно-Кримське бюро подорожей" (вул. Комунарів, 7-а,Ялта,98635)

до           Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)

    

про відміну податкових повідомлень-рішень та спонукання до вчинення певних дій

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 27 червня 2007 року у справі № 2-27/2531-2007А позов Приватного підприємства "Південно-Кримське бюро подорожей" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про відміну податкових повідомлень-рішень та спонукання до вчинення певних дій, задоволено.

         Не  погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 29 жовтня 2007 року з’явились представники відповідача. Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив. Представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2006 року працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну  перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме з питань своєчасності сплати орендної плати за період з 30 листопада 2005 року по 30 листопада 2006 року.

В результаті перевірки було складено акт №2800/15-4/30463942.

Перевіркою встановлено, що  відповідно до податкової декларації про орендну плату за землю за 2005 рік, зареєстрованої за №34014 від 20 травня 2005 року в Державній податковій інспекції в місті  Ялта Автономної Республіки Крим, узгоджена сума податкового зобов’язання складає: щомісячно –21850,00 грн. Згідно податкової декларації про орендну плату за землю за 2006 рік, зареєстрованої в Державній податковій інспекції в місті Ялта Автономної республіки Крим, узгоджена сума податкового зобов’язання складає: січень, лютий, березень  - на місяць 22650 грн., квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень –на місяць 33975, 00 грн.     

Відповідно до  статті  17 Закону України “Про плату за землю” платник зобов’язаний сплачувати орендну плату за землю щомісячно протягом 30 календарних днів,  наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом  17.1.7 статті  17  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що   у разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму   податкового   зобов'язання   протягом   граничних  строків, визначених  цим  Законом,  такий  платник   податку   зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:   при затримці  до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми   податкового зобов'язання,   -   у  розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу;       при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім  днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,  -  у  розмірі  п'ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів  відповідно  до  загального  строку затримки незалежно від того,  чи  були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, перевіркою було встановлено, порушення статті  17 Закону України “Про плату за землю” та підпункту  5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”   в частині несвоєчасної сплати податкового зобов’язання з орендної плати за землю за період з 30 листопада 2005 року по 30 жовтня 2006 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем  15 грудня 2006 року були прийняті  податкові повідомлення –рішення:  № 0001801504,  яким зобов’язано позивача по справі   сплатити штраф в розмірі 10 % (33975, 00 грн.) за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по орендної платі за землю; № 0001791504,  яким зобов’язано позивача   сплатити штраф в розмірі 20 % (67950,00 грн.) за затримку на 66 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по орендної платі за землю; № 0001781504,  яким зобов’язано позивача   сплатити штраф в розмірі 50 % (201450,00 грн.) за затримку на 248 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по орендної платі за землю.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у  тому  числі  на  умовах  оренди. Суб'єктом  плати  за  землю  (платником)  є власник земельної ділянки,  земельної  частки  (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.  Частиною  1 статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку  яких встановлено,  встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової  оцінки,  за  винятком  земельних  ділянок,  зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій  статті  6 цього Закону.

З положень статті 13 Закону України “Про плату за землю” вбачається, що підставою для нарахування  земельного  податку  є дані  державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку,  яка  перебуває  у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.  

Що стосується даного спору,  то підставою для нарахування і сплати  підприємством  земельного податку є договір   оренди земельної ділянки  площею  1,5 га., розташований  за адресою: м. Ялта, вул. Комунаров, 7а,  укладений   з Ялтинською міською Радою Автономної  Республіки Крим від 17 грудня 2004 року.

Статтею 14   Закону України “Про плату за землю” закріплено, що платники  земельного  податку,  а також орендної плати  за  земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім  громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року  подають  відповідному  органу державної податкової служби за місцезнаходженням   земельної   ділянки  податкову  декларацію  на поточний   рік  за  формою,  встановленою  центральним  податковим органом,  з  розбивкою  річної  суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті  15 Закону України “Про плату за землю” власники  землі  та  землекористувачі  сплачують земельний  податок,  а  також  орендну  плату  за земельні ділянки державної   та   комунальної  власності  з  дня  виникнення  права власності  або  права  користування  земельною ділянкою. Розмір податкових зобов’язань  по сплаті податку  залежить від розміру  орендної плати, яка визначається сторонами  в договорі оренди.

Як встановлено судом першої інстанції, з питання  розміру орендної плати між позивачем і Ялтинською міською радою виник  спір, який був предметом розгляду  в господарському  суді Автономної Республіки Крим.  06 липня 2006 року  позивач  звернувся  до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання частково недійсним договору оренди та спонукання до виконання певних дій.

В позовній заяві позивач  просив спонукати Ялтинську міську Раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частини встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати. Позовні вимоги були пов’язані з тим, що Ялтинської міською Радою було невірно встановлено цільове призначення земельної ділянки що привело до неправильного встановлення грошової оцінки земельної ділянки та,  як наслідок,  привело до невірного  розрахунку орендної плати за земельну ділянку, яка була значно завищена.    Позовні вимоги Приватного підприємства „Південно–Кримське бюро подорожей”  були задоволені у повному обсязі. Господарський суд спонукав Ялтинську міську Раду  укласти з Приватним підприємством  „Південно –Кримське бюро подорожей”  додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17  грудня 2004 року в частині встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати в редакції, запропонованою Приватним підприємством „Південно–Кримське бюро подорожей” . На підставі вказаного рішення розмір орендної плати був змінено з 229425,00 гривень на рік на 45888 гривень на рік.  

Згідно зі статтею  17 Закону України “Про плату за землю”, податкове  зобов'язання по земельному податку, а також   по  орендній  платі  за  землі  державної  та  комунальної власності,  визначене  у  податковій  декларації  на поточний рік, сплачується  рівними  частками  власниками  та  землекористувачами земельних   ділянок  за  місцезнаходженням  земельної  ділянки  за базовий  податковий  (звітний)  період, який дорівнює календарному місяцю,  щомісячно  протягом  30  календарних  днів,  наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.  Позивач на підставі вказаного рішення  05 жовтня 2006 року подав до Державної податкової інспекції в місті  Ялта  Автономної Республіки Крим уточнений розрахунок по орендної платі за землю. Приватне підприємство  „Південно–Кримське бюро подорожей”  неодноразово зверталося до відповідача з проханням провести перерахування  орендної плати за землю в відповідності до рішення Господарського суду Автономної Республіки  Крим в справі № 2-5/1817-2006 та уточненого розрахунку. Проте, звернення  позивача по справі  не були прийняти до уваги посадовими особами відповідача.

З акту невиїзної документальної перевірки від 05 грудня 2006 року №2800/154/30483942 вбачається, що штрафні санкції в сумі 117712,54 грн. нараховані  ні з сум орендної плати, які встановлені згідно з Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2006 року, в справі № 2-5/1817-2006, а виходячи зі ставок орендної плати, встановлених  рішенням Ялтинської міської Ради від 16 січня 2004 року № 50 18-ої сесії 24-го скликання, які в судовому порядку визнані протиправними та нечинними.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2006 року по справі № 2-5/1817-2006 оплата орендної плати Орендатором справляється у сумі, що вказана в пункті 3 Додаткової угоди № 1 к Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2004 року, за період з 01 січня 2006 року. Судові рішення, що вступили в закону силу,  безпосередньо пов’язані   з визначенням розміру податкового зобов’язання. Плата за землю у вигляді  орендної плати, визначається залежно від грошової оцінки земель. Грошова оцінка земель, згідно до якої позивач подавав податкові декларації до винесення Постанови господарського суду у справі № 2-8/9663-2006А, була визнана рішенням суду незаконною.  Таким чином, податкові зобов’язання з орендної плати за землю, які нараховано на підставі раніше поданих декларацій, що були до винесення вищезазначеної постанови суду, не можуть вважатися узгодженим податковим зобов’язанням в силу того, що вони подані на підставі незаконної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до  положень статей  124 Конституції України та   255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова  або ухвала суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок про те, що посадовими особами відповідача  не виконуються постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2006 року по справі № 2-8/9663-2006А та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2006 року у справі № 2-5/1817-2006.

Правовідносини, що виникають відносно сплати податку на землю, регулюються Законом України “Про плату за землю”. Даний Закон є спеціальним нормативно–правовим актом відносно Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Оскаржувані податкові повідомлення–рішення  винесені на підставі підпункту 17.1.7 пункту  17.1 статті  17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, без врахування вимог  Закону України “Про плату за землю”.

Однак,   оскільки строки сплати податку  за землю встановлені  спеціальним Законом, то у відповідача  відсутні правові підстави поширювати дію Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” в частині застосування  фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.  

Статтею 25 Закону України “Про плату за землю” передбачена відповідальність  за прострочення встановлених  строків сплати податку  за землю у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених  ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, колегія вважає  протиправним.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови господарського суду немає, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2007 року у справі № 2-27/2531-2007А залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

     Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді