ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 УХВАЛА

  13 жовтня 2010 року                                                                    Справа № Б-50/101-10

  Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., судді   Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі - Щербак Н.Б.,

за участю представників:

апелянта  –  представника  ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»–Євтушик О.П. за довіреністю № 02-04/668 від 09.12.2009р.,

банкрута  –  ОСОБА_2,

ліквідатора – Сорокіна М.І.,

представника – ТОВ «Автоком»- Альошина О.С. за довіреністю від 31.03.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Харків, (вх. № 3025Х/2-4) на постанову  господарського суду Харківської області від  21.07.2010 р. по справі № Б-50/101-10,

за заявою Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

до   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

по визнання банкрутом, -                        

встановила:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду в порядку  ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні нього на тій підставі, що в результаті здійснення ним підприємницької  діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами, яку він не має можливості погасити. Крім того, боржник надав клопотання, в якому просив суд призначити ліквідатором по даній справі арбітражного керуючого Сорокіна М.І.

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 (ліцензія НОМЕР_3 від 33.10.2007 р.) надав заяву на участь у даній справі та сповістив суд, що порушень законодавства при виконанні обов'язків арбітражного керуючого і порушень строків подання інформації за час виконання своїх обов'язків він не має. Він не є особою, яка згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є заінтересованою, раніше не здійснював управління боржником, не є особою якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади, не має судимості за вчинення корисливих злочинів.

Постановою  господарського суду Харківської області від 21.07.2010р. визнано ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, зареєстрованого 04.11.2002 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР НОМЕР_4), за адресою: АДРЕСА_2) - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян. Скасовано арешти накладені на майно боржника (в тому числі - податкова застава) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сорокіна М.І., ліцензія НОМЕР_3 від 03.10.2007 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1. Затверджено оплату праці ліквідатора Сорокіна Михайла Івановича у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця. Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. п. З, 5 ст. 23 Закону в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Встановлено  строк для пред'явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника - 1 місяць з дня опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 21.01.2011 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать  про  виконання ліквідаційної процедури,  у тому числі,  інвентаризаційні відомості, акти оцінки майна, відомості про реалізацію кожного об'єкту ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання - передачі майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи ліквідатора, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, протоколи засідань комітету кредиторів і протоколи загальних зборів комітету кредиторів, затверджений комітетом кредиторів звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

 ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», не погоджуючись з постановою  господарського суду Харківської області від  21.07.2010р.,  подало апеляційну скаргу, в якій просило вказану постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі,  посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено обов'язок боржника звернути місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема в  разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання  грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен   в  підтвердження неплатоспроможності надати докази (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 вказаного Закону). Положеннями абз. 8 ст. 1 наведеного Закону встановлено, що безспірність  вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги  кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Отже, для ініціювання процедури банкрутства необхідно, щоб грошові вимоги були безспірними. Це означає, що грошові вимоги мають бути визнані боржником в претензійному порядку, або щодо них є судове рішення або виконавчий напис нотаріуса. Наявність відповідних документів ще не свідчить про неплатоспроможність боржника, тому кредитор  має звернутися з виконавчим документом щодо безспірної вимоги до державної виконавчої служби і  лише неможливість сплати боргу у виконавчому провадженні може говорити про призупинення  платежів боржником. Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. Саме  цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»трьохмісячний   строк   починає   свій   відлік   після   пред'явлення виконавчих   документів   до   виконання   до   державної   виконавчої   служби   та   відкриття виконавчого провадження.

Апелянт стверджував, що по даній справі  до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ або виконавчий лист на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо), зовсім не доведена безспірність вимог.

При здійсненні провадження у справі про банкротство громадянина-підприємця за ст.ст. 47 - 49 вищенаведеного Закону всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п. 8.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- у разі, якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справа про банкрутство підлягає припиненню.

 Ліквідатор Сорокін М.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні скарги ПАТ «Укрсоцбанк»відмовити, а постанову господарського суду Харківської області від 21.07.2010р. залишити без змін, вказуючи, що посилання кредитора на відсутність безспірності вимог є безпідставним, адже абз.8 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено-безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Боржником особисто було подано заяву до господарського суду про порушення справи про банкрутство документами що підтверджують заборгованість боржника перед кредиторами та визнання цих зобов'язань. Відповідно до п. 4.6 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України - справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 5 ст. 7 вказаного Закону, а також за наявності підстав, передбачених ст. 51 або ст. 53 Закону. (Ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду

Боржником до господарського суду, разом із заявою про порушення справи про банкрутство, було подано відповідні документи, які визначають стан його неплатоспроможності, а саме, документи, що підтверджують розмір кредиторської заборгованості - рішення господарського суду Харківської області по справі № 05/310-09 від 03.02.2010р., яким вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_2 грошову суму заборгованості перед кредитором ТОВ «Автоком»у сумі 11778,24 грн., заборгованість перед кредиторами: ФОП ОСОБА_5, у розмірі 150000,00 грн., за невиконання умов договору позики, кредитором ФОП ОСОБА_6 у розмірі 100000,00 грн. за невиконання умов договору позики - підтверджується листами від 23.03.2009 р., та від 06.10.2009 р., якими боржником було повідомлено кредиторів про своє повне визнання заборгованості перед вищевказаними кредиторами , та про відсутність можливості її погасити, у зв’язку  з тяжким матеріальним становищем. Тобто, посилання ПАТ «Укрсоцбанк»на відсутність безспірності вимог є безпідставними.

Про наявність неплатоспроможності боржника, також свідчить Аудиторський висновок про результати перевірки фінансового стану ФОП ОСОБА_2, яким визначено, що аналіз наявності активів та заборгованості дозволяє аудитору стверджувати, що підприємець має недостатньо активів для задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства та до нього повинні бути застосовані заходи, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто такі, як ліквідації божника.

ФОП ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував, що він є кредитором ФОП ОСОБА_2 у рамках даної  справи  про банкрутство останнього, про що свідчить відповідні документи про наявність грошової заборгованості (листи від 30.09.2009 року, договір позики від 14.05.2009р., видатковий касовий ордер 12 АААЕ від 04.05.2010р., вимога від 30.09.2009р.) Вищевказані  документи знаходяться у матеріалах справи № Б-50/101-10 про банкрутство ФОП ОСОБА_2

З аргументами та зауваженнями ПАТ «Укрсоцбанк», щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при порушенні справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 - не погоджувався, а дії суду першої інстанції вважав законними та такими, що не порушують норми матеріального та процесуального права.

 ФОП ОСОБА_5 також подав відгук на апеляційну скаргу, в якому вказував, що він є кредитором ФОП ОСОБА_2 по справі № Б-50/101-10  і  20.11.2008р. між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно до умов якого, ФОП ОСОБА_5 позичив ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 150000,00грн. (видатковий касовий ордер 12 АААЕ від 20.11.2008 р.) Після закінчення строку договору, ФОП ОСОБА_2 грошові кошти повернуто не було. На  вимогу ФОП ОСОБА_5 від 20.03.2009 р. було надано відповідь від 23.03.2009 р. про визнання заборгованості та неможливість її задовольнити, не інакше як у рамка процедури банкрутства.

 Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський  суд  вирішує  господарські  спори  на підставі Конституції   України     цього  Кодексу,  інших законодавчих   актів  України,  міжнародних  договорів,  згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення, зокрема, апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. за N 2453-VI, згідно з якою учасники  судового  процесу  та  інші  особи  у випадках і порядку,  встановлених  процесуальним  законом,  мають  право   на апеляційне  та  касаційне оскарження судового рішення,  а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. за N 2453-VI, звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які  відповідно  до  закону  не  є учасниками судового процесу,  з приводу розгляду конкретних справ  судом  не  розглядаються,  якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу на рішення місцевого господарського суду,  яке  не  набрало  законної сили.  

Згідно зі ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В абз. 20 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що сторонами у справі про банкрутство  - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття оскаржуваної постанови  про визнання боржника  банкрутом та  відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»  не є кредитором  у справі.

У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Статті 47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачають особливості процедури банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності –громадянина. Відповідно до приписів вказаних норм Закону, господарський суд порушує провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця за заявою громадянина–підприємця, який є боржником, або його кредитором. Після прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприжємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд направляє копію постанови всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред’явлення кредиторських вимог, який не може перевищувати 2 місяця.

Отже, на час винесення постанови про визнання громадянина–підприємця банкрутом в порядку ст.ст. 47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у справі про банкрутство громадянина–підприємця відсутні кредитори, якщо вони не подавали заяву про визнання громадянина–підприємця банкрутом, тобто не були ініціюючим кредитором.

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. за №2453-VI, звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які  відповідно  до  закону  не є учасниками судового процесу,  з приводу розгляду конкретних справ  судом  не  розглядаються,  якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, право на оскарження постанови про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом належить лише боржнику та ліквідатору, оскільки інших учасників справи на цей час ще не має.

Як вбачається з матеріалів справи  ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся 14.09.2010р. за вх. 3430  до суду першої інстанції з заявою про визнання грошових вимог до ФОП ОСОБА_2, але дані  вимоги, ще не були розглянуті.

Викладене  також підтверджується постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство»в п. 11 якої  зазначено, що  правом оскарження судових  рішень  згідно  зі  ст.  1 Закону   наділені:  сторони  - кредитор (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут),  - арбітражний  керуючий (розпорядник майна,  керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган,  уповноважений  управляти  майном  боржника),  а  також  у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі  про  банкрутство,  Фонд  державного майна України,  державний орган з питань банкрутства,  представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, права яких порушено таким рішенням. Також згідно з п. 12 вказаної Постанови визначено, що юридичні   та   фізичні   особи,   акціонери,    учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство,  не  мають  права  на  оскарження  судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне   провадження   підлягають   припиненню    в    порядку, передбаченому  статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України  як  такі,  що  не  підлягають  вирішенню  в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

За таких обставин здійснення апеляційного  провадження за апеляційною скаргою особи, яка не має статусу учасника провадження у справі про банкрутство неможливо, у зв’язку з чим апеляційне провадження за даною апеляційної скаргою підлягає припиненню.

Керуючись  п. 1 ст. 80, ст. 86, ст. ст. 91, 99, 101, 102, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

  ухвалила:

  Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Харків,  на постанову господарського суду Харківської області від  21.07.2010 р. по справі № Б-50/101-10.

  Головуючий суддя                                                        І.С. Карбань.

Суддя                                                       Л.М. Здоровко.

Суддя                                                       І.А. Шутенко.