Копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц–4449/2010р. Головуючий в першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 33 доповідач в апеляційній
інстанції Клочко В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Зотова В.С., Сундукова В.М.,
за участю секретаря – Одажиу Л.І.,
представника позивача – ОСОБА_4,
представника відповідача – Мільков Н.О.,
прокурор – Ковалевич О.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі, Державного казначейства України, треті особи – Управління міністерства внутрішніх справі України в м. Севастополі про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за апеляційною скаргою Головного управління державного казначейства України на ухвалу місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 03 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі, Державного казначейства України, треті особи – Управління міністерства внутрішніх справі України в м. Севастополі про стягнення 300 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Вимоги позову мотивовано тим, що 24.07.2002р. органами досудового слідства відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу, в зв’язку з чим в період з 24.07.2002р. по 17.01.2005р. останній утримувався під вартою, а 18.08.2005р. кримінальна справа була закрита через недоведеність участі обвинуваченого в скоєні злочину. Позивач зазначає, що 2 роки 5 місяці та 24 дні його незаконно утримували під вартою, що завдало йому великих моральних страждань та переживань. Крім того, сам факт перебування під вартою вплинув на все його життя, оскільки він мав здобувати освіту не в звичайних умовах, а при слідчому ізоляторі №15 в м. Сімферополі, був позбавлений можливості вступити до вищого навчального закладу та отримувати освіту. Вказує також, що через всі ці обставини взагалі змінилося його життя та положення в суспільстві.
Ухвалою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 03.08.2010р. позов задоволено частково. З Державного бюджету України в особі Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 стягнуто 60 000 грн. моральної шкоди шляхом списання цієї суми в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі представник Головного управління державного казначейства України ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позову відмовити.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Постановляючи ухвалу в справі суд першої інстанції виходив з того, що позов є законним, обгрунтованим та немайнові права та інтереси ОСОБА_6 підлягають судовому захисту.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відповідно до ст.ст.1-4, 13 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, завдана громадянинові шкода внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття та тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню. Право на відшкодування шкоди виникає зокрема в випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушень його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ними своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, 24.07.2002р., в порядку ст.115 КПК України, з підстав порушення відносно ОСОБА_6 кримінальної справи, останнього затримано та 01.08.2002р. йому обрано запобіжний захід взяття під варту, а 15.01.2005р. такий захід змінено на особисту поруку.
18 серпня 2005 року постановою слідчого по ВВС СВ УМВС України м. Севастополі кримінальне переслідування відносно ОСОБА_6 припинено за недоведеністю участі обвинуваченого в здійсненні злочину (а.с. 7-12).
Згідно до довідки Державного департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_6 перебував в місцях позбавлення волі в період з 24.07.2002р. по 17.01.2005р. (а.с. 13).
За цей час, впродовж 3-х років 1-го місяцю та 25 днів, які ОСОБА_6 знаходився під слідством, та з яких 2 роки 5 місяці та 24 дні перебував під вартою, останній зазнав певних моральних страждань, оскільки був позбавлених нормального звичного укладу життя підлітка, можливості вільного спілкування з колом його оточуючих рідних та друзів, саме через перебування під вартою ОСОБА_6 не мав можливості отримувати середню освіту в звичних умовах, що є необхідним ступенем для отримання згодом професійної освіти, тобто не міг реалізовувати свої бажання та звички, що значно пригнічувало його моральний стан.
Судова колегія також вважає, що незаконність дій органів досудового слідства відносно ОСОБА_6 має місце, а тому є законні підстави для відшкодування завданої такими діями шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем необгрунтовано та не надано доказів заподіяння такої шкоди колегія суддів вважає неспроможними та такими, що суперечать обставинам справи.
Посилання апелянта про неможливість здійснення спірного відшкодування на користь ОСОБА_6 судова колегія також вважає незаконними, оскільки такі доводи суперечать вимогам ст.ст.3,4 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, відповідно до яких моральна шкода підлягає відшкодуванню та провадиться за рахунок державного бюджету.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону, підстав для її скасування не має, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала – залишенню без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст..315 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України відхилити.
Ухвалу місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 03 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ В.М. Сундуков
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.П. Клочко