Справа № 22ц-5809/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Кобилецький І.Ф.
Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.,
відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2010 року, яким були задоволені позовні вимоги ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, стягнуто з ОСОБА_6 10620 грн. 41 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 106 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору та 120 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача 10846 грн. 61 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”.
Апелянт зазначає, що в судовому засіданні під час розгляду даної справи не було визначено та позивачем не доведено в установленому порядку причинний зв”язок безпосереднього наслідку невідповідності технічного стану належного йому транспортного засобу існуючим правилам дорожнього руху України. Відповідним засобом доказування в цьому випадку мав би бути висновок експерта-спеціаліста в даній галузі, який би визначив причину виривання напівосі під час експлуатації автомобіля.
Тому апелянт вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням та незастосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта-відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що 03 серпня 2009 року біля 6 год.30 хв. на пр.Московському, 30 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та „Форд” д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6
Автомобіль, належний ОСОБА_7, зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується довідками державтоінспекції на а.с.26-27.
Постановою судді Оболонського районного суду м.Києва від 25 серпня 2009 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн.
ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність згідно полісу обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4408058 у страховика ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, термін дії полісу з 29 листопада 2008 року до 28 листопада 2009 року (а.с.24).
Виплату ОСОБА_7 страхового відшкодування в розмірі 10620,41 грн здійснило ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, що підтверджується страховим актом № 87032 від 01 грудня 2009 року(а.с.6) та копією платіжного доручення № 39 від 28 січня 2010 року (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до ВАТ „УСК Дженералі Гарант” перейшло право вимоги до ОСОБА_6 у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.
За положеннями ст.ст. 993,1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також відповідно до п/п. г п.38.1.1. ст.38 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про законність вимог позивача щодо заподіяної матеріальної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено в установленому порядку причинний зв”язок безпосереднього наслідку невідповідності технічного стану його транспортного засобу існуючим правилам дорожнього руху України, спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно постанови Оболонського районного суду м.Києва від 25 серпня 2009 року, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки „Форд”, 03 серпня 2009 року перед виїздом не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля, що призвело до виривання напівосі, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ”, і спричинило пошкодження транспортних засобів.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_6 порушив п.2.3 (а) Правил дорожнього руху, сам ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав; зазначена постанова суду є чинною.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду про адміністративне правопорушення є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У даному спорі факт, обставини ДТП та вчинення її саме апелянтом не заперечуються.
Враховуючи зазначене, при розгляді позову, що випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, оскільки вона встановлена постановою суду, а вирішує питання про розмір відшкодування шкоди, як то і розглянуто судом першої інстанції.
Зазначення апелянта, що певним засобом доказування мав би бути висновок експерта-спеціаліста в даній галузі, який би визначив причину виривання напівосі, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний суд в силу наданих законом йому повноважень перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд - ч.2 ст.11 ЦПК України; вона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень – ч.3 ст.10 ЦПК України.
Оскільки відповідач-апелянт свої заперечення не підтвердив у визначений ЦПК України спосіб, його посилання на можливий засіб доказування не впливає на правильність висновків суду першої інстанції у даному спорі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: