Справа №22ц-3362 2010 р.      Головуючий в 1-й інстанції Зубов О.С.

Категорія:      27      Доповідач – Воронцова Л.П.

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

       2010 року листопада місяця «09» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

       головуючого:         Стародубця М.П.

  суддів:    Воронцової Л.П., Пузанової Л.В.                

  при секретарі  :       Остренко О.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою   Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18 березня 2010 року у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -  

  В С Т А Н О В И Л А :  

  В лютому 2009 року ВАТ ВТБ «Банк», перейменоване у Публічне акціонерне товариство звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 24 січня 2007 року ОСОБА_4 уклав з Акціонерним комерційним банком «Мрія» (правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк) кредитний договір №25/00/2007-624, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 отримав 40000 доларів США на термін 5 років, зі сплатою 14% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань відповідач за кредитним договором, 24.01.2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_6 надала банку в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 Тоді ж, 24.01.2007 року було укладено договір поруки між Банком та відповідачкою ОСОБА_3, згідно якого, остання зобов’язалася перед баком солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов’язань відповідно до умов кредитного договору.

Зазначаючи, що взяті на себе зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконує і станом на 16.02.2009 року має борг перед банком в сумі 28073, 65 доларів США, що еквівалентно 216167,10 грн., позивач просив стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму на судові витрати по справі.

Справа судом розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Суворовського районного суду м.Херсона у зазначеній справі від 18 березня 2010 року в задоволенні позову ПАТ ВТБ Банк – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ ВТБ Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просив його скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 24 січня                 2007 року між АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ПАТ ВТБ Банк) і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №25/00/2007-6211 на суму 40000 доларів США строком до 24 січня 2012 року з виплатою 14% річних (а.с.9-10).

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 зобов’язання за кредитним договором виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 16.02.2009 року заборгованість за кредитним договором складає 216167,10 грн. (а.с.10-13).

24 січня 2007 року Банк та ОСОБА_3 уклали договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 виступила поручителем за кредитним договором із солідарними зобов’язаннями (а.с.7).

24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку будинок та земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.35).

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що Кредитодавець має право у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та або порушення умов договору, що забезпечує виконання зобов’язань Позичальником за Кредитним договором вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк повернення якого ще не настав, звернути стягнення на Предмет застави (в т.ч. вилучити Предмет застави у застоводавця), що забезпечує виконання зобов’язань Позичальника, вимагати виконання зобов’язань за Кредитним договором від поручителя (гаранта).

Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції, посилаючись на ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», виходив із того, що позивач належним чином не повідомив відповідачів про дострокове розірвання договору та повернення кредиту.

Однак такий висновок зроблено судом із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Між сторонами склалися договірні відносини.

Відповідно до положень ст.ст.1048-1050 ч.1 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, а позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, неустойки.

Згідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст.ст.553-554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, договірні зобов’язання ОСОБА_4 не виконуються належним чином, тому банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, пені, і ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед Банком разом з позичальником ОСОБА_4 Пункт 10 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» спірні правовідносини не регулює.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідально до змін до ЦПК України, внесених Законом №2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010 р., не являються такими, що дають підстави для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Встановивши правильно та повно обставини справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.553-554, 625, 1048-1050 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -  

  В И Р І Ш И Л А :  

  Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18 березня 2010 року скасувати, ухвалити нове, яким позов ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 216167 грн. 10 коп. та по 865 грн. судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня вступу його в законну силу.

  Головуючий: Стародубець М.П.  

Судді: Воронцова Л.П., Пузанова Л.В.  

  Копія вірна:                   Л.П.Воронцова